Для німців він був символом спротиву нацизмові. Для багатьох іноземців він був одним із нечисленних добрих німців у часи панування нацистської ідеології.
Кардинал Клеменс Август фон Ґален увійшов в історію з почесним титулом «Мюнстерський лев». Вісімдесят років тому, 22 березня 1946 року, єпископ Мюнстера помер — невдовзі після повернення з Рима, де папа підніс його до кардинальської гідності.
Радість і смерть були поруч: 21 лютого 1946 року Пій XII зробив його кардиналом — саме за його позицію в епоху нацизму. 16 березня кардинал Гален повернувся з Рима. В його єпископському місті його зустріли 50.000 людей. Перед руїнами собору кардинал процитував слова Христа: «…і ворота пекла не переможуть Церкву».
Борець за справедливість
Шість днів по тому 68‑річний кардинал помер від хронічного апендициту. «Помер борець за справедливість, лицар між смертю й дияволом», — так німецький тижневик «Die Zeit» тоді вшановував його пам’ять. Кардинал фон Ґален був беатифікований 2005 року. Нещодавно Апостольський нунцій у Німеччині архієпископ Нікола Етерович закликав до швидкої канонізації кардинала.
Його єпископським девізом було «Nec laudibus nec timore» (Ні для похвали, ні для страху). Однак історики помітили кілька недоліків у цьому «осяйному пам’ятнику»: особливо критикують його подеколи авторитарні погляди, відкидання демократії та його антибільшовизм, через який єпископ Мюнстерський у 1941 році вітав «російську кампанію» — попри свою критику нацистського режиму.
Консервативний католицький світогляд
Клеменс Август фон Ґален народився 16 березня 1878 року в сім’ї графа Фердинанда фон Ґалена, члена Рейхстагу від Центристської партії, та його дружини Єлизавети, уродженої графині фон Шпее. Він прийшов на світ у замку Дінклаге в регіоні Мюнстерланд, земля Ольденбург. Старанність, відданість традиціям, послух владі та консервативний католицький світогляд — це цінності, прищеплені тринадцятьом дітям фон Ґаленів. Клемент Август був одинадцятим.
Час єпископства фон Ґалена майже збігся з періодом Третього Рейху. 23 жовтня 1933 року 55‑річний Клемент Август був висвячений на єпископа Мюнстерського. Раніше він служив парафіяльним священником у Берліні, але 1929 року тодішній єпископ Мюнстера повернув його до Вестфалії. Як настоятелю храму св.Ламберта в Мюнстері, йому доручили навернути вестфальську знать, частина якої схилялася до правої консервативної DNVP та навіть NSDAP.
Як єпископ із націонал-консервативними поглядами та критичним ставленням до демократичних партій, Гален спочатку уникав критики з боку націонал-соціалістів. Загони SA зі свастиками на прапорах були присутні на його висвяченні в Мюнстерському соборі. Для самого фон Ґалена принципова законність нацистського уряду сумнівам не підлягала. Однак уже 1934 року він виступив проти етнорасистського переосмислення християнства. Єпископ засудив расистську ідеологію головного ідеолога нацистів — Альфреда Розенберга, збудовану на псевдогерманських релігійних уявленнях.
Чи можна не слухатися владу?
У книжці Розенберга «Міф ХХ століття» проголошувалось абсолютне верховенство германської раси, знищення тих, хто не належить до неї, та інші доктрини нацистського світогляду. Фактично, це була «нова і шкідлива тоталітарна ідеологія, яка ставить расу вище за мораль, кров вище за закон[…], яка відкидає Одкровення та прагне зруйнувати основи християнства», — написав єпископ Мюнстерський у своєму пастирському листі 1934 року. Лист єпископа мав широкий відгук серед духовенства та німецького народу, відкривши людям очі на непохвальні цілі націонал-соціалістичного дискурсу.
Кілька місяців по тому Розенберг публічно критикував єпископа на партійному з’їзді, що відбувався в Мюнстері, намагаючись налаштувати народ проти нього. Але мужність єпископа Клеменса вже була очевидною, і наклепницькі слова мали неочікуваний ефект. Наступного дня віряни вийшли на вулиці на підтримку свого єпископа, що вилилось у процесію за участі майже 20.000 німців.
У вересні 1936 року фон Гален скористався вшануванням пам’яті мученика — св.Віктора Ксантенського, щоби звернути увагу на межі послуху. «Як Церква може шанувати солдата Віктора як святого? Як вона може представляти нам за взірець людину, яку стратили […] за непослух імператору?» Єпископ Мюнстера повчав: коли влада вимагає того, що суперечить здоровій совісті, — вона втрачає право наказувати, нападаючи на самого Бога. Сказавши це послання, фон Ґален підсумував:
«Нехай Бог дасть нам розсудливість і героїчну силу; нехай ми ніколи через егоїзм чи мерзенний страх перед людьми не погоджуємося на гріх, заплямовуючи свою совість, щоби здобути або зберегти прихильність могутніх смертних».
«Ворог народу» і «зрадник батьківщини»
Влітку 1941 року єпископ став «ворогом народу» і «зрадником батьківщини» в очах Гітлера та його міністра пропаганди Йозефа Геббельса. У трьох проповідях фон Ґален виступив проти евтаназії, нацистського терору та свавілля. Він був одним із небагатьох єпископів, які протестували публічно; копії його проповідей поширювалися за межами Німеччини та на всіх фронтах. У них зазначалося: «Кожен громадянин Німеччини стоїть абсолютно беззахисним і безпорадним перед фізичною перевагою гестапо».
12 липня 1941 року єпископ дізнався про те, що гестапо захопило будинки єзуїтів на Кенігштрассе та в Хаусі Зентмарінг, а також про вторгнення до численних монастирів, де багато сестер зазнали насильства та образ.
Єпископ не вагаючись засудив дії гітлерівської поліції, яка порушувала права громадян. «Ніхто з нас не впевнений — навіть якби він був за совістю найчеснішим і найвірнішим громадянином, — що одного дня його не заарештують у власному будинку, не позбавлять свободи, не замкнуть у в’язницях чи концтаборах таємної поліції держави. […] Я усвідомлюю, що сьогодні чи будь-якого іншого дня це може статися і зі мною». Під час проповіді люди зривались на ноги, наче на мітингу. Багато хто плакав.
За тиждень, у наступній проповіді, фон Ґален знову засудив захоплення монастирів та ув’язнення богопосвячених: «Солідарність із людьми, які полюють на наших монахів, наших ченців і черниць, як на кроликів, без юридичних мотивів, без будь-яких звинувачень та без можливості захисту?… Ні! Немислимо мати спільність думок і почуттів з ними та з усіма тими, хто за це відповідає».
Мюнстерський лев
3 серпня 1941 року єпископ фон Гален засудив організоване вбивство людей з фізичними, психічними та розумовими вадами — що, цілком імовірно, стало причиною тимчасових обмежень запроваджуваної нацистами програми евтаназії: «Якщо буде встановлено й застосовано принцип, що ‘непродуктивних’ людей можна вбивати, то горе всім нам, коли ми станемо старими та немічними».
Люди в соборі затамували подих, слухаючи величну постать, чий голос лунав, мов грім, по всьому храму: «Сьогодні їх убивають, варварськи вбивають, беззахисних невинних[…]. Ми стикаємося з неперевершеним убивчим божевіллям![…] Із такими людьми, з убивцями, які зухвало топчуть наші життя, ми більше не можемо бути єдиним народом!»
Гітлер кипів від гніву. Однак він вважав, що розплата має бути відкладена до кінця війни. Він розумів: якщо єпископ стане мучеником, то католицькі Рейнланд і Вестфалію доведеться визнати втраченими у війні. Крім того, це явно порушить стосунки з Ватиканом.
Наприкінці війни, у переддень Різдва 1945 року, Ватиканське радіо оголосило про рішення Пія ХІІ звести єпископа Клеменса фон Ґалена в кардинали. Це було чітким схваленням його дій, що йшло від Престолу Петра.
Пізніше історики звинуватили кардинала фон Ґалена в тому, що він боровся переважно за права Церкви й нічого не робив для євреїв, які перебували під загрозою винищення. Однак це звинувачення розминається з тим фактом, що єпископ відмовився від уже запланованих публічних протестів, оскільки самі євреї просили його про це. Вони боялися, що нацисти — як це сталося в Нідерландах — тоді завдадуть удару зі ще більшою силою.
9 жовтня 2005 року кардинала Клеменса Августа фон Ґалена беатифікував папа Бенедикт XVI. За цієї нагоди німецький Понтифік сказав:
«Він боявся Бога більше, ніж людей, і саме Бог дав йому мужність робити й говорити те, чого інші не наважувалися говорити й робити. Отже, він дає нам мужність, він закликає нас сьогодні по-новому жити вірою, а також показує нам, як це можливо — в речах простих і скромних, але водночас великих і глибоких».
Переклад CREDO за: КАІ, Catholic Magazine
фінансово.
Щиро дякуємо!
