Духовне життя — це боротьба?

Раз по раз у розмовах повертається фраза про те, що духовне життя — це боротьба. Вона викликає в мені опір.

Закінчуєш робочий день: новий проєкт, спілкування з численними людьми. Втомлений, але задоволений —добре попрацював. Вдома ще треба погратися з дітьми, допомогти їм із домашніми завданнями. Це непросто, у них багато завдань, і часом відчуваєш, як наростає напруження; але зрештою завершуєш день після радісної гри. Ще є хвилинка для себе та свою «половинку». Треба поспілкуватися про те, як минув день. Потім є вправи для спини: вони мучать, але без них не витримаєш по вісім годин за столом…

А потім у голові зринає фраза з недільної проповіді: духовне життя — це постійна боротьба, яка вимагає жертви, умертвіння та самозречення. І раптом розумієш, що не відчуваєш бажання навіть коротко помолитися. По суті, ці старання нічим не відрізняються від сил, яких потребує робота, стосунки з чоловіком чи жінкою та дітьми, або гімнастика; проте ці поняття — «постійна боротьба» і стосунки з люблячим Богом — якось не поєднуються!

Чи духовне життя це боротьба?

Так. Духовне життя — побудова стосунків з Богом, практикування чеснот і відкидання гріха — може бути схожим на духовну битву. Святе Письмо чітко говорить про це. Книга Ісуса Навина розповідає про це алегорично, і сам Ісус також описує життя поруч із Ним як боротьбу:

«Коли хтось сильний та озброєний пильнує свого двору, його майно в безпеці. Коли ж надійде хтось сильніший від нього й його подолає, то забере у нього всю його зброю, на яку він покладався, і роздасть його здобич. Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто зо Мною не збирає, той розсипає» (Лк 11, 21‑23).

Своєю чергою, св.Павло нагадує про доконечність зодягнутися в духовну зброю для битви зі злом:

«Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. Нам бо треба боротися не проти тіла й крові, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6, 11‑12).

Але ж це не єдиний образ внутрішнього життя!

Духовне життя — це не лише боротьба

Духовне життя, тобто наші стосунки з Богом, який любить нас і який перший простягає до нас руку, важко вмістити в одні рамки. Біблія пропонує безліч прикладів. Ісус порівнює Царство Небесне — Боже царювання в наших серцях, — наприклад, зі смоківницею, яку треба доглядати, щоб вона приносила плід, дар від Бога (Лк 13, 6‑9). В інших випадках Він говорить про духовне життя як про пошук дорогоцінних перлин або скарбів, захованих у полі (Мт 13, 44‑46).

Святий апостол Павло використовує також спортивні метафори:

«Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми — нетлінний» (1Кор 9, 24‑25).

Зрештою, духовне життя також порівнюють із любовними стосунками — Пісню над піснями можна тлумачити саме так.

Хай би який образ ми використали, щоб описати віру, — він завжди передбачає певний процес, зусилля та емоції: як важкі, так і цілющі.

То звідки взявся образ боротьби?

Але повернімося до цієї боротьби. Це, безсумнівно, потужний образ. Його використання часто пов’язують із тезою про те, що сучасний світ наголошує на комфорті та уникненні труднощів, а ми, християни, «знаємо краще»: життя — це боротьба, праця й страждання, а не «відпочинок» і вічні канікули.

Я категорично не погоджуюся з цим узагальненням!

Досить буде хвилину погортати Instagram, щоб — поряд із чистими розвагами — натрапити на пости про саморозвиток, зміну менталітету чи про спорт. Це не наївний контент. Кожна зміна на краще передбачає зусилля; але не обов’язково представляти ці зусилля крізь призму «крові, поту і сліз» — які, окрім плодів, приносять переважно біль.

Ні — духовній боротьбі?

Я не кажу, що нам треба відмовитись від метафори боротьби. Для багатьох із нас це найкраща мотивація, щоб діяти і довіряти Богу. Однак варто шукати образ, який спонукає нас до радісної співпраці з благодаттю.

Багато хто з нас прагне спорту, який не лише покращує фізичну форму, а й просто приносить задоволення. Ми вкладаємо сили, йдемо на жертви, нас обливає сьомим потом — і водночас ми відчуваємо справжню радість.

Те саме може бути правдою і в духовній сфері. Давайте шукати форми побожності й стосунків із Богом, які — попри вкладений у них труд — принесуть нам радість. Якщо образ духовної боротьби вам у цьому допомагає — чудово! Якщо образ роботи в саду чи побачення з вашим Коханим вам подобається більше — так само чудово. У Біблії є слова на мірку кожного з нас.

Переклад CREDO за: Даріуш Дудек, Aleteia