У суботу 9 травня 2026 року в Хмельницькому, в парафії Христа Царя, розпочався Всеукраїнський конгрес сімей. Цьогоріч його темою визначено «Діти під час війни: як підтримати та передати віру».
Цю тему єпископи Церкви в Україні визначили навесні, під час свого 64 пленарного засідання. Минулорічний Конгрес сімей мав тему «Жінка під час війни — берегиня надії». Він теж відбувся у Хмельницькому, а загалом місце проведення зустрічі визначає єпископат. Конгрес проводили в Шаргороді, у Вінниці
Під час конгресу 9-10 травня 2026 року порушуватимуться теми захисту дітей у світі, який дедалі менше є сприятливим для їхнього розвитку, зокрема питання впливу цифрових технологій і ґаджетів, прокоментував цю подію єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович. Ітиметься про те, як передавати віру, як молитися разом із дітьми та як підтримувати їх у час війни.
Кожен потребує свого навернення
Звершення ранкової Євхаристії очолив єпископ-сеньйор Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Максиміліан Дубравський.
Він відзначив, що у травні — місяці, присвяченому Діві Марії, — всі прохання і проблеми сімей представляємо Богу за заступництвом Його Матері.
— Христос воскрес і ми воскреснем! — звернувся до зібраних вислужений пастир Подільської Церкви. — Ми зібралися просити Бога за наші родини, бо вони стають сьогодні щораз більше слабкими. Найбільша спадщина — це не гроші і не дім, які люди стараються дати своїм дітям. Найбільша спадщина — це виховання і приклад батьків!
Єпископ Леон згадав миропомазання, в якому брав участь напередодні. «Я домовився, що священник буде з цими новопомазаними цілий місяць займатися день-у-день», — зазначив він. Бо ніщо не відбувається завдяки «одноразовій» події: виховання потребує тривалої постійної присутності.
Дитина, якій уже 15-18 років, це завжди дитина, але то вже не та «дитина», яку батьки колись на руках носили і яка зобов’язана тихо слухатися. Це вже молодь, а молодість має свої права. Це вже «дівчина» і «юнак», а не «дитина». І батьки не завжди знають, як їм самим поводитися.
Одна частина батьків дозволяє дорослим дітям усе — навіть тішиться з того, що вже стали бабусями й дідусями, навіть якщо це сталося зарано. Друга частина все забороняє.
Потрібно ділитися досвідом, розмовляти, навчати з повагою. Сьогоднішні батьки часто самі потребують навернення, саме як дорослі люди, щоб могти вести в доросле життя у вірі своїх дітей, які вже на порозі цього дорослого життя стоять і мають так багато складних викликів.
Світ потребує свідків. Але їх треба виростити!
Третя трупа — то батьки, які виховують егоїстів і циніків, жорстко вказав у проповіді єпископ Леон. Батьки «невіруючі» в тому розумінні, що вони «не вірять, щоб їхня дитина могла зробити щось погане». Тому вони своїх дітей насправді не виховують, не вимагаючи, не формуючи, занедбуючи духовні справи. Християнські батьки повинні пам’ятати, що Господь Ісус виховувався у сім’ї — що Його виховували, навчали, привчали до молитви, праці й послуху.
Єпископ Леон розповів про свої дитячі спогади — про «катехезу вдома»: як батьки запитували насамперед не про те, чи діти нагодовані, а чи вони помолилися. Як мама читала молитовник, хоча не мала освіти й читати її ніхто не вчив — «Дух Святий за мене читає», казала вона синові. Від цих простих прикладів він перейшов до документів Церкви, присвячених сім’ї, вихованню, «цивілізації любові», яка будується в наших сім’ях.
— Тому сьогодні ми маємо замислитися: чим і як ми можемо допомогти сім’ям, — сказав єпископ Дубравський. — Зараз відбувається те, про що говорила російська цариця Катерина, коли виселяла поляків із територій, які захопила росія. Вона казала: треба зробити так, щоб цей народ був деморалізований, не хотів мати дітей і не мав міцних сімей. І ця політика нищення народу сьогодні продовжується. Саме їй треба протистояти. Якщо зразком для наших родин не буде Святе Сімейство — вони порозпадаються! Бажаю вам виростити хороших дітей, які будуть свідками віри, яких так потребує сьогоднішній світ.
Як бути домашньою Церквою?
Щоби правильно виховати дітей, наголосив єпископ Леон, треба не забувати ні про одну складову виховання.
Бо найперше — це власний добрий приклад. Складно сподіватися, що самі по собі виростуть добрі християнські діти, якщо батьки занедбують молитву, не живуть заповідями в своїй конкретній реальності, відділяють у практиці свого життя віру від своїх діл. «Діти повинні щодня бачити п’ятки своїх батьків» — тобто батьків, які моляться.
Причому батьки мають молитися разом, а не кожен собі окремо.
А друга частина — це виховання дією. «Зараз місяць травень; ставайте увечері всією родиною навколішки, запалюйте свічку і моліться Лоретанську літанію. В травні — Лоретанську; потім буде червень, місяць Серця Ісуса… Беріть дітей і ставайте на молитву всі разом».
Як наголошує єпископ Дубравський, ці практики він пам’ятає змалечку і саме завдяки такому сімейному вихованню він є тим, ким є: став віруючим, священником, єпископом. Він сам є живим підтвердженням того, що сімейне виховання у вірі — це найперша катехиза, яка запам’ятовується найсильніше.
Фото: Руслан Великий
фінансово.
Щиро дякуємо!
