Серед натовпу біля вілли Барберіні в Кастель Ґандольфо були родичі 15‑річного іспанського хлопчика, якого минулого літа госпіталізували з лімфомою просто посеред Ювілею молоді.
Лев XIV просив про молитви за нього під час молитов на Тор Вергата та відвідав його в лікарні Дитятка Ісуса. Після довгих місяців лікування і страждань, а також виявів солідарності й молитов, юнак почувається добре. У вівторок 12 травня 2026 року ввечері він сказав про Папу Лева, який щойно прощався з ним: «Тепер я чекатиму на нього в Мадриді!»
Ці обійми, за якими він сумував із 4 серпня, коли Папа провідав його у відділенні інтенсивної терапії, молодий Ігнасіо Гонсалвес зумів подарувати Леву XIV біля вілли Барберіні в Кастель Ґандольфо.
«Я сказав йому, що мене лікували, що, слава Богу, я здоровий і що чекатиму на нього в Мадриді», — розповів юнак ватиканським медіа. «Він був дуже щасливий; він зміг обійняти мене, а я зміг попрощатися. Це був короткий момент, але прекрасний… Слава Богу і дякую Папі!»
Раптова хвороба і молитва Папи
Минулого літа хлопчика госпіталізували до ватиканської педіатричної лікарні Bambino Gesù просто через кілька днів після того, як він зі своїм братом і сестрою прибув до Рима для участі в заходах Ювілею молоді. Те, що лікарі описали як «вибух» у його грудях, поставило Ігнасіо на межу життя і смерті: то виявилась агресивна лімфома.
Папа, дізнавшись про історію хлопчика від друзів, попросив молитися за нього зі сцени в Тор Вергата. Увечері 4 серпня він особисто без попереджень відвідав відділення інтенсивної терапії, щоб зустрітися з батьком хлопчика — Педро Пабло, матір’ю Кармен Глорією, братом — Педро Пабло-молодшим, та сестрою Аделою. Увага Лева XIV вивела цю історію — історію страждань, а також надії та непохитної віри — на перший план міжнародних новин, викликавши хвилю молитви, солідарності й близькості до цієї родини, яка за одну ніч із Мурсії, що Іспанії, перелетіла до Італії.
«Бог завжди був у нашому житті»
Тепер Ігнасіо почувається добре, він виписався з лікарні — подалі від трубок, крапельниць і бинтів. І він хотів особисто подякувати Папі Леву.
«Я хотів сказати Папі, що я тепер одужав від хвороби. Я почув про це тільки вчора. Лікарі сказали, що все гаразд, що я закінчив лікування і що лімфома зникла. Тепер ми подивимося, коли зможемо повернутися…» — каже Ігнасіо серед натовпу на тротуарі біля Вілли Барберіні, поруч із матір’ю.
Героїчна мати, яка ввечері 4 серпня висловила ватиканським медіа впевненість у Божій допомозі для свого сина, для себе, чоловіка та інших своїх дітей, — сьогодні дивиться на свого сина з усмішкою і задоволенням, бо він знову на ногах, розмовляє, впевнений і спокійний.
Коли їх запитали, що вони пам’ятають про ці місяці від початку хвороби, обидва відповіли однаково: «Бог завжди був присутній у нашому житті».
Чудо святої Клари
Після того візиту тривали подальші контакти між Левом XIV та сім’єю Гонсалвесів: «Я розповів йому про свої проблеми», — каже Ігнасіо. Але тільки про проблеми зі здоров’ям, бо більше йому «нічого» не бракувало, запевняє хлопець: «Слава Богу, я все отримав. Ніщо з того, що я маю зараз, — не моє, жодна річ. Це дивовижно!»
За словами юнака, допомога з його одужанням також прийшла з небес: «Мій дідусь, бабуся, друзі моїх батьків і навіть… свята Клара! Відколи я опритомнів — я відчуваю поруч святу Клару; лікарку, яка лікувала мене, звати К’яра, тому я думаю, що свята Клара якось посприяла».
І велика підтримка з Небес
Але також була допомога інших святих, каже мати Ігнасіо. Насамперед — святого Шарбеля, якому вже приписують понад 20.000 зцілень. Папа молився біля його гробниці під час своєї поїздки до Бейрута. А відвідуючи лікарню Дитятка Ісуса, він залишив його реліквію у відділенні інтенсивної терапії.
«Ми просили допомоги у святого Шарбеля, — каже Кармен Глорія, — а також у святого Карло Акутіса; його образ у мене був від самого початку. Ми ще просили заступництва Кармен Ернандес, співзасновниці Неокатехуменальної дороги, до якої належить наша родина».
Окрім духовної підтримки, Кармен Глорія отримала значну матеріальну допомогу: «Це був час благодаті. Ми знаємо, що це була благодать, бо ми були самі у країні, якої не знаємо, з мовою, якою ми не розмовляємо, з хворобою, яка одразу виявилася серйозною. Ми дуже страждали; але Бог також глибоко втішив нас відчутними результатами. Воістину, Провидіння… Були люди, які надали нам свої домівки, щоб ми могли там жити».
В Іспанії родина Гонсалвесів каже, що тепер вони носять у собі «знак Божої любові». Зцілений син, Папа поруч, сотні людей навколо, готові підтримати їх. «Це було диво!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
