Знайомство з життям Мілдред Мартінес, матері Роберта Превоста, дозволяє краще зрозуміти те сімейне оточення, що надихнуло на покликання чоловіка, якого ми сьогодні знаємо як Папу Лева XIV.
Армандо Хесус Льовера Васкес, уродженець Перу, у своїй книжці «De Roberto a León» («Від Роберта до Лева») наводить дані й факти, які проливають світло на материнський вплив у житті понтифіка. EWTN News вибрало найцікавіші факти.
1.Дві сестри Мілдред — богопосвячені
Свідченням важливості католицької віри в родині Мілдред є те, що дві її сестри, Луїза та Гільда, вирішили присвятити своє життя Богові, вступивши до релігійних конгрегацій.
Луїза Ежені, яка народилася 1903 року в Новому Орлеані, першою зробила цей крок: у віці 19 років вона вступила до Ордену Сестер Милосердя. Через багато років молодша сестра Гільда пішла її стопами, склавши обітниці в Конгрегації Сестер Милосердя Пресвятої Діви Марії.
2.Мілдред втратила батька у підлітковому віці
Дитинство Мілдред було затьмарене втратою батька, Джозефа Мартінеса, який помер 31 липня 1926 року, коли їй було всього 14. Її матір, Луїза, залишилася вдовою і була змушена піти працювати. Мати Мілдред, бабуся Папи Лева по материнській лінії, знайшла роботу на фабриці горіхів та солодощів, де працювала дегустаторкою, оцінюючи якість продукції.
Водночас старші сестри Мілдред, Ірма і Маргарет, брали участь у фінансовій підтримці родини, що дозволило сім’ї залишитися на плаву в часи виняткових труднощів.
3.Її виховували як незалежну жінку
У 1920-ті роки Мілдред розпочала навчання в середній школі Immaculata — католицькій школі для дівчат, заснованій конгрегацією, до якої належала Гільда. Здобута нею освіта не обмежувалася суто академічними знаннями. Заклад прагнув підготувати жінок, здатних орієнтуватися в суспільному та професійному житті, сприяючи як інтелектуальному розвитку, так і християнським цінностям, із чітким орієнтиром на жіночу незалежність.
4.Вона присвятила життя книжкам та освіті
У 27 років Мілдред почала працювати в громадській бібліотеці, а через три роки вступила до Університету ДеПоля, щоб вивчати бібліотечну справу. У 1949 році вона здобула подипломну освіту в галузі педагогіки.
Її пристрасть до книжок не обмежувалася професійною сферою. Протягом багатьох років вона працювала волонтеркою в парафіяльній бібліотеці: упорядковувала фонди, каталогізувала книжки й організовувала публічні читання для популяризації культури.
5.Вона співала в хорі й виступала як солістка
Мілдред мала глибокий і потужний голос — контральто. Це було більше, ніж просто захоплення: вона виступала як солістка на численних концертах духовної музики.
У 1941 році Мілдред навіть виступила на престижному Чиказькому музичному фестивалі, що проходив на стадіоні перед аудиторією у понад 100.000 людей. Її репертуар містив переважно духовну музику, а серед її виступів особливо виділялося виконання «Ave Maria» — твору, непростого навіть для професіоналів.
6.Перша зустріч її майбутнього чоловіка з її родиною ледь не закінчилася катастрофою
Історія родини також зберегла кілька унікальних анекдотичних випадків. Мілдред познайомилася з Луїсом, який згодом став її чоловіком і батьком майбутнього Папи, в Університеті ДеПоля в 1948 році. Проте його перша зустріч із її родиною ледь не завершилася катастрофою.
Запрошений до них додому, Луїс прийшов, почуваючись зле; він прийняв ліки і невдовзі після цього знепритомнів на очах у всіх. Одна з сестер жартома припустила, що він більше не повернеться. Але він повернувся. Через кілька місяців, 25 січня 1949 року, вони одружилися в соборі Святого Імені у Чикаго і розпочали спільне життя в Долтоні, штат Іллінойс.
7.Її електроорган перевезли в Перу
Окрім співу, Мілдред грала на фортепіано і брала активну участь у музичному служінні своєї парафії.
Роками пізніше її син, тоді ще отець Роберт Превост, перевіз її електроорган до августинського формаційного дому в Трухільйо — перуанському місті, де він працював з 1988 по 1999 рік.
8.Мілдред відіграла вирішальну роль у покликанні свого сина
Мілдред була опорою духовної культури в родині Превостів. Вона жила парафіяльним життям так, ніби воно було продовженням домівки. Їхній дім був постійним місцем зустрічей для друзів-священників, яких вона часто запрошувала на обід. Ці зустрічі, що відзначалися простотою і душевним теплом, допомогли запалити в серці молодшого з трьох її синів бажання бути схожим на них.
фінансово.
Щиро дякуємо!
