Уявіть себе одним із апостолів Ісуса перед подіями П’ятдесятниці. Ваш Учитель помирає жахливою смертю, воскресає з мертвих, але потім залишає вас і ваших друзів самих.
Мабуть, це був час великої розгубленості, і хоча Ісус обіцяв послати їм Утішителя, в цьому не було якоїсь певної конкретики. Апостоли не знали, коли це станеться, і чого саме очікувати.
Подумайте також і про тих, хто вірив у слова Ісуса, але не належав до апостолів. Вони перебували зовсім осторонь, і для них Ісус помер, а про Його воскресіння вони могли знати лише з чуток.
Ймовірно, для деяких з Його учнів майбутнє виглядало цілком безнадійним.
Невизначене майбутнє
Преподобний Джон Фріленд, англійський священник і мислитель, автор коментарів до «Католицької енциклопедії», розвиває цю думку:
«Ніщо не могло здаватися безнадійнішим, ніж становище Христової релігії у той перший день П’ятдесятниці… Божественний Засновник залишив її без своєї видимої присутності. Останнє, що бачив єврейський народ — це Його розп’яття. Він помер між двома розбійниками в оточенні натовпу, в якому, здавалося, зосередилася ненависть усього людства… Він був мертвий; Його послідовники розсіялися; початок нового релігійного руху було вирвано з корінням; справа добігла кінця. Саме так це мало виглядати для всіх».
Однак Бог втрутився саме у цю безнадійну ситуацію, перевернувши все догори дриґом:
«Але люди забули — як зазвичай це роблять люди, — що коли справи виглядають якнайпохмуріше, саме тоді Бог найбільше прагне показати і явити cвою силу. Майже кожна риса, пов’язана з початком християнської релігії, має чудесну природу. Дванадцятеро бідних людей без освіти, з дуже малими знаннями у світському розумінні цього слова, які розмовляли з акцентом зневаженого галілейського діалекту, стояли першого дня П’ятдесятниці перед жителями Єрусалима, щоб проповідувати їм Христа розп’ятого. Протягом сорока днів до цього вони переховувалися в страху; тепер же їхній страх раптово зник».
З людських очей упала полуда, і багато тих, хто не вірив в Ісуса, тепер прийшли до Нього завдяки вилиттю Святого Духа:
«Люди, які не хотіли слухати лагідних благань Учителя, тепер жадібно вбирають кожне слово звинувачень, висловлених учнем. Вони підкоряються заклику до покаяння в кількості п’яти тисяч і хрестяться. Це був початок Католицької Церкви».
Важливо пам’ятати цю науку, оскільки у нашому власному житті часто трапляються похмурі дні, коли здається, що все втрачено. Проте Бог завжди готовий втрутитися у ситуацію, і коли настане правильний час, усе може змінитися в одну мить.
Нам слід зберігати віру і надію на Господа, бо коли ми найменше цього чекаємо, Він поверне мир і радість у наше життя.
фінансово.
Щиро дякуємо!
