23 травня 2026 року у Львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії архієпископ Мечислав Мокшицький уділив пресвітерські свячення диякону Львівської архідієцезії Павлу Бечкало з м.Сокаля.
Разом з архієпископом Євхаристію співслужили єпископ-помічник Леон Малий, настоятель катедри о.прелат Ян Нікель, а також ректор Львівської Вищої духовної семінарії о.прелат Петро Бжескі, викладачі й вихователі семінарії.
У проповіді митрополит наголосив, що диякон Павло приймає свячення в Рік Пресвятого Серця Ісуса, а це має спонукати до глибшого усвідомлення істини про те, що Ісусове Серце є джерелом життя для Церкви:
— Адже таїнства народжуються у пробитому боці Спасителя. З Серця Христа витікають кров і вода — знаки Євхаристії та хрещення. І як Церква зароджується в Серці Бога, так і священство зароджується в Серці Ісуса. Тому і священник повинен бути людиною, яка народжується з Христового Серця.
Священник не має бути холодною, беземоційною людиною, чи тільки управителем святих речей, або лише добрим адміністратором. Він має бути на взірець Ісуса — співчутливим, милосердним, терпеливим. Самі знаємо, відчуваємо це, що тепер світові та пораненій війною і різними стражданнями Україні дуже потрібні саме такі священники, чиї серця схожі на Серце Доброго Пастиря.
Втомлені від болю і страху люди очікують, що священник буде не так великим оратором, як тим, хто є поруч, уміє вислухати, піднести на дусі, огорнути молитовною підтримкою; хто відкриє двері свого серця для потребуючих. Тому Ісус не питає Петра: «Чи ти готовий керувати Церквою?», «Чи почуваєшся на силах виконувати таке завдання?», «Чи ти досконалий?» Христос запитує: «Чи ти Мене любиш?»
Бо у священстві все починається з любові. Коли бракує любові до Ісуса, священство стає тягарем. Коли в житті священника мало молитви — серце стає порожнім. Коли священник не відправляє Євхаристії, то стане релігійним чиновником. Тому першочерговою місією священника є бути поруч з Ісусом, перебувати близько Серця Бога. І так, як улюблений учень Ісуса, священник має схиляти голову на груди Ісуса, щоби прислухатися до серцебиття Христа.
На завершення архієпископ додав:
—Тож молимося і просимо Господа, щоб диякон Павло був: священником, який побожно звершує Євхаристію; священником, який поширює Боже милосердя і Божий мир; священником, який має серце, подібне до Ісусового Серця. Пресвята Діва Марія, Мати священників, нехай випрошує йому смиренність і лагідність, вірність і ревність у виконанні місії, а святі покровителі Львівської архідієцезії нехай супроводжують на шляху особливого священницького покликання.
Після Літургії Слова розпочався обряд свячень. Диякон, лежачи хрестом на підлозі храму, молився, а спільнота співала Літанію до всіх Святих. Далі кандидат вклав свої руки в руки ординарія, складаючи присягу послуху. Згідно з традицією, літургійний одяг нововисвяченому допоміг одягнути його настоятель. Потім архієпископ намастив долоні неопресвітера миром.
Однією з ключових частин обряду стало покладання рук усіх присутніх єпископів і священників — знак участі у спільноті пресвітерів. Поцілунок миру на завершення обряду також символізував єдність і прийняття нового пресвітера до священницького братства.
На завершення Святої Меси нововисвячений подякував батькам, вихователям і всім, хто товаришував йому на шляху до священства молитвою та добрим прикладом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
