Принципи реформи літургії, яка має втілюватися в культурних контекстах, і заклик шанувати літургійні приписи як вираження церковного сопричастя були в центрі уваги чергової катехизи Папи Лева XIV про спадщину Другого Ватиканського Собору.
Святіший Отець продовжує представлення Догматичної конституції про літургію, повідомляє Vatican News.
«Церква — це живий організм; і тому також у тому, що стосується священної літургії — не порушуючи цілісності свого вчення, — вона зростає та розвивається, пристосовуючись і підлаштовуючись до обставин і потреб, що виникають з плином часу». Ці слова Пія XII, які знаходимо в його енцикліці Mediator Dei, стали відправною точною для роздумів, якими Лев XIV поділився з учасниками загальної аудієнції в середу, 27 травня 2026 року.
Розпочавши минулої середи в межах циклу про спадщину Другого Ватиканського Собору роздуми про Догматичну конституцію Sacrosanctum Concilium, цього разу Папа Лев зупинився на темах реформування й розвитку літургії. Як зазначається у цьому документі, синодальна асамблея зібралася, щоби «посприяти дедалі більшому зростанню християнського життя між вірними», а також «краще пристосувати до вимог нашого часу» ті інституції, які підлягають змінам, — щоби «сприяти всьому тому, що може зробити внесок у єднання між усіма віруючими».
Сприяти доступові до освячення
Святіший Отець зазначив, що в цей історичний момент сильно відчувалася необхідність оновлення літургійних форм, якими Церква століттями здійснювала прославу Бога та освячення християнського люду. Завдяки так званому літургійному рухові визріло переконання, яке св.Йоан Павло ІІ пізніше опише, стверджуючи, що між оновленням літургії та оновленням всього церковного життя існує дуже тісний зв’язок. Тож, як підкреслив Лев XIV, Sacrosanctum Concilium, щоби «сприяти доступові вірних до багатства дарів благодаті, що розподіляються через священну літургію», дуже чітко вказує напрямок: «Зберегти здорову традицію та започаткувати законний поступ».
У цьому контексті Святіший Отець послався на слова свого попередника Бенедикта XVI, який у промові до учасників конференції з нагоди 50‑річчя застування Папського літургійного інституту св.Ансельма, зауважив: нерідко традиція та прогрес нездоровим чином протиставляються, тоді як «обидва поняття інтегруються: традиція в собі самі містить у певний спосіб поступ» — як «ріка традиції несе в собі і своє джерело, і плине до гирла».
Сила євангелізації
Собор стверджує легітимність цього процесу як вкоріненого у «справжній Традиції», розрізняючи в літургії «незмінну частину» як ту, що має божественне встановлення, і ті частини, які можуть і навіть повинні зазнавати змін, «якщо в них проникли елементи, що не відповідають глибинній сутності самої літургії, або якщо вони стали менш доречними».
«Такі зміни відбувалися постійно протягом століть, щоб дати віруючим можливість плідно брати участь, через обрядові чинності, у пасхальному таїнстві Христа, яке є основою християнської віри. Отже, культ Церкви “втілювався” у культурних формах кожної епохи і був здатний впливати на них та навіть їх перемінювати. Таким чином, літургія століттями була рушійною силою євангелізації. Сьогодні необхідно оновити цю енергію у послідовності з автентичною та живою католицькою традицією, тобто згідно з динамікою, спрямованою на те, щоби вводити віруючих у повноту істини», — підкреслив Лев XIV.
Критерій реформи
За словами Наступника св.Петра, завдяки цьому можемо зрозуміти, чому Отці Собору вирішили, щоб перегляд обрядів — коли він відповідає справжній та підтвердженій користі Церкви — завжди відбувався так, щоб «якимось чином органічно випливати з наявних». Заради блага Церкви кожній реформі має передувати «ретельне богословське, історичне й душпастирське дослідження».
Собор також заохочує запобігти дезорієнтації віруючих, «застерігаючи всіх від того, щоби з власної ініціативи додавати, вилучати чи змінювати що-небудь у літургійній сфері». «Поступ, про який ідеться в конституції Собору, аж ніяк не підриває церковного сопричастя: навпаки, він покликаний його зміцнювати і сприяти його розвитку», — наголосив Папа, підсумувавши:
«Тому закликаю всіх, хто покликаний готувати звершення божественних таїнств, а особливо священників, які виконують служіння головування в літургії, завжди зберігати повагу до літургійних текстів і приписів, яка випливає з внутрішньої готовності й довіри до Бога, виявляючи покору перед Його величчю та щиру вірність церковному сопричастю».
фінансово.
Щиро дякуємо!
