У певному сенсі вшанування Пресвятого Серця Ісуса почалося тієї миті, коли серце нашого Спасителя було пронизане списом, і з нього витекли кров і вода.
Проте лише в XI-XII століттях це вшанування почало набувати форми й розвиватися в бенедиктинських і цистерціанських монастирях завдяки деяким відомим святим.
Святий Бернард Клервоський надихнув багатьох вбачати у Серці Христа причину нашої любові до Бога. Святий Бонавентура також мав глибоку пошану до Пресвятого Серця — так само, як і святий Франциск Ассізький та свята Гертруда.
XVII століття започаткувало основні зрушення у розвитку вшанування Пресвятого Серця. Святий Франциск Сальський допоміг поширити це вшанування через свої духовні праці, зосереджені на зв’язку «від серця до серця» між Богом і людством, а також ставши співзасновником Ордену Відвідин Пресвятої Діви Марії — релігійної спільноти, до якої згодом належала свята Маргарита Марія Алякок, «Апостолка Пресвятого Серця».
Святий Йоан Ед, натхненний засновник культу сердець Ісуса й Марії, написав книгу «Пресвяте Серце Ісуса» і доклав зусиль до проведення першого свята Пресвятого Серця, яке відзначали в Ренні (Франція) 31 серпня 1670 року.
Це вшанування поширилося на всю Церкву, коли Ісус об’явився святій Маргариті Марії Алякок 16 червня 1675 року, в октаву свята Тіла і Крові Христових. Ісус попросив, щоб урочистість Пресвятого Серця відзначали у п’ятницю після октави урочистості Тіла і Крові Христових «як відшкодування за невдячність людей за жертву, принесену Христом заради них». Він також дав дванадцять обітниць, пов’язаних зі своїм Пресвятим Серцем.
До 1856 року блаженний Пій IX зробив це свято загальним для Церкви та посвятив увесь людський рід Пресвятому Серцю Ісуса. У 1899 року Лев XIII закликав кожного до вшанування й особистого присвячення Пресвятому Серцю Ісуса у своїй енцикліці Annum Sacrum.
Відтоді папи писали енцикліки на підтримку культу Пресвятого Серця, а також заохочували до загального й особистого йому присвячення. Останній приклад — енцикліка Папи Франциска Dilexit nos 2024 року.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
