Немає такої погоди чи обставин, які могли б змусити шанувальників св. Антонія Падуанського не прийти 13 червня до його санктуарію у Львові на Личаківській.

Ось і цього року, попри всі обмеження воєнного стану та несприятливі погодні умови, сквер біля храму був ущент заповнений. Сотні людей різного віку — католики й православні, поляки та українці — усі з ліліями в руках і вірою в серці прийшли віддати шану святому, який безвідмовно випрошує потрібні благодаті, творить чудеса, змушує скептиків повірити у дива і навертає до Бога атеїстів.

Читайте також: Святий Антоній у Львові – чуда для атеїстів

Святу Месу з нагоди храмового свята на запрошення отців-францисканців очолив єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький у співслужінні зі священниками, які прибули на урочистість не лише з навколишніх парафій, але й із сусідніх деканатів та навіть інших дієцезій.

У проповіді єпископ наголосив, що вшанування Святого Антонія — це не лише нагода згадати відомого чудотворця, до якого звертаються у пошуку загублених речей, а передусім можливість відкрити для себе його духовний шлях і побачити у ньому приклад християнського життя.

«Святого Антонія називають “живим Євангелієм” та “святим усього світу”. Уже майже 800 років він залишається одним із найбільш улюблених святих Католицької Церкви. Його популярність пов’язана не лише з численними свідченнями допомоги у щоденних потребах людей, але передусім із глибиною його віри, любов’ю до Христа та ревністю у проповідуванні Божого Слова».

Також проповідник звернув увагу, що Антоній був канонізований надзвичайно швидко — лише через 11 місяців після смерті. Причиною цього стала велика кількість чудес, пов’язаних із його заступництвом, а також очевидна святість його життя.

«Одним із головних уроків, які залишив святий Антоній, є довіра до Божих планів. Його власне життя не розвивалося так, як він спочатку задумував. Спершу він належав до ордену августинців, однак, зустрівши францисканців, вирішив перейти до їхньої спільноти, прагнучи стати місіонером і навіть прийняти мученицьку смерть у Марокко. Проте його корабель через бурю прибило до берегів Італії. Саме там Господь відкрив перед ним інший шлях: Антоній став одним із найвидатніших проповідників свого часу.

Ця історія є важливим нагадуванням для кожної людини: навіть тоді, коли наші плани руйнуються, коли життя приносить несподівані випробування, Господь може вести нас дорогою, яка перевищує наші очікування. Особливо це важливо для людей, які переживають трагедію війни, втрати та невизначеність. Якщо людина довіряє Богові, навіть із найскладніших обставин Він може вивести добро».

Окрему увагу у проповіді було присвячено любові св. Антонія до Божого Слова. Єпископ нагадав відому історію про проповідь святого до риб у Ріміні, коли люди відмовлялися його слухати. Ця подія стала символом заклику не закривати серце перед голосом Бога. Проповідник закликав присутніх уважніше слухати проповіді, читати Святе Письмо та користуватися сучасними можливостями поглиблення віри — через християнські медіа, радіо чи інтернет. Адже навіть якщо людське слово проповідника інколи є недосконалим, саме Бог промовляє до серця людини.

Ще одним важливим свідченням життя Святого Антонія стала його глибока пошана до Євхаристії:

«Прийняття Ісуса у Святому Причасті є не лише рекомендацією, а закликом самого Христа. Саме Євхаристія є початком небесного життя вже тут, на землі, джерелом сили, миру та єдності з Богом».

Наприкінці проповіді єпископ підкреслив, що день Святого Антонія є особливим часом благодаті, коли вірні з довірою можуть приносити свої прохання через заступництво святого. Він закликав молитися за мир в Україні, за повернення військових додому, за родини та всі особисті потреби:

«Святий Антоній, який протягом століть залишається близьким мільйонам людей у всьому світі, і надалі заступається за тих, хто з вірою звертається до нього».

Свята Меса завершилася освяченням лілій та благословенням реліквіями св. Антонія, а от традиційній євхаристійній процесії вулицями довкола храму перешкодила раптова злива.