19–20 червня 2026 року в Одесі другий рік поспіль провели Капеланський форум Півдня України.
Серед учасників — капелани, керівники служб капеланства, представники різних конфесій, органів державної влади, ветеранських хабів, реабілітаційних центрів, ГО та БФ. Організаторами Форуму стали Рада Церков та релігійних організацій Одещини і Капеланська спільнота області. Основною метою Форуму було зміцнити взаємодію між Церквами, державними установами та громадянським суспільством у допомозі військовослужбовцям.
Протягом двох днів учасники обговорювали виклики, які стоять перед капеланами, ветеранами й українським суспільством загалом в умовах тривалої війни та виснаження ресурсів. Зокрема, йшлося про виклики Церкви у прийнятті ветеранів, підготовці спільнот до зустрічі з ними, в допомозі воїнам та їхнім сім’ям.
Серед спікерів були Андрій Оленчик — координатор Християнської служби порятунку, Геннадій Лебедєв — військовий капелан 30‑го корпусу морської піхоти ВМС ЗСУ, Олександр Чоков — військовий капелан 14‑ї бригади ВМС ЗСУ.
Координатор ХСП наголосив, що російсько-українська війна є екзистенційною на фізичному, духовному та світоглядному рівнях. Розглядаючи взаємодію суспільства з ветеранами, він виділив три стани: ізоляцію, оптимізацію та інтеграцію. Саме інтеграція вимагає від соціуму безумовного прийняття воїнів, створення органічного середовища для їхнього відновлення й готовності цивільних перейняти воїнську ідентичність.
Для розуміння психології військових після повернення Андрій Оленчик запропонував спиратися на «правила бою» Френка П’юселіка. Знання цих правил критично важливе не тільки для ветеранів, але й для цивільних, оскільки ігнорування цінностей та самоусвідомлення захисників може призвести до травматичних наслідків. Суспільство має чіткі зобов’язання перед воїнами, які пожертвували своїм звичним життям заради загальної безпеки.
Ключовими шляхами успішної інтеграції спікер назвав розбудову християнської системи духовно-психологічної допомоги й фізичної реабілітації ветеранів та їхніх сімей. Окрім цього, важливу роль мають відіграти створення горизонтальних мереж громадських об’єднань у територіальних громадах та розвиток ветеранських екосистем із христоцентричною українською самоідентифікацією.
У межах Форуму проходили панельні дискусії. Обговорювалося духовну опіку військовослужбовців на передовій та у шпиталях, соціалізацію та реінтеграцію ветеранів, взаємодію Церков, державних і громадських організацій. Також створювали карту супроводу ветерана — від поранення чи демобілізації до повноцінного повернення у громаду.
На питання, як змінилася місія Церкви за чотири роки повномасштабної війни, єпископ Станіслав Широкорадюк — голова Ради Церков та релігійних організацій Одеської області, відповів зустрічним питанням: яку Церкву хотіло побачити суспільство, коли почалася війна?
«Думаю, це був виклик для нас, адже багато хто хотів бачити Церкву в камуфляжі й зі зброєю, хтось — суцільним гуманітарним хабом, а хтось хотів бачити її перероблену під державні запити. Натомість Церква мала би нагадати всім про своє найголовніше покликання, не залежне від обставин і часів: проповідувати Євангеліє. Ідея, яка об’єднує всі Церкви в усі часи, — це служіння в будь-якій потребі, через що Церква розширює свою діяльність. Сьогодні прийнаставшов час капеланства, яке представляє Церкву і поширює свій вплив на людей, що постраждали від війни. Капеланська місія сьогодні — не бути військовим, а допомагати тому, хто тримає зброю, і мати право з ним загинути».
Представниці Департаменту у справі ветеранів говорили про першочерговість забезпечення базових потреб воїна та створення просторів для ветеранів.
— Коли у ветерана не закрити базові потреби, говорити про психоемоційне відновлення передчасно. Спочатку — безпека, житло, здоров’я, стабільність. Лише тоді з’являється ресурс для внутрішнього відновлення, — зазначила Олена Рабчук, заступниця керівника КУ «Сервісний офіс “Хаб Ветеран”».
Інна Шитра, заступниця директора Департаменту у справах ветеранів, на прикладі своєї організації, яку очолює військовослужбовець, наголосила, що саме військові можуть створювати найкращі простори, де ветерани найбільше зможуть знайти довіру і розуміння, — бо знають цей шлях із власного досвіду.
— Такі форуми дають розуміння суті капеланського служіння, сприяють розробці і впровадженню єдиних етичних стандартів цієї професії, стають простором для спілкування й пошуку спільних рішень про те, як громада може допомогти військовим, — зазначив Роман Медяник, співорганізатор Форуму, капелан і пастор Одеської Народної Церкви.
«Форум став майданчиком для діалогу, обміну досвідом, народження нових партнерств і спільних рішень заради тих, хто захищає Україну», — зазначили в Раді Церков та релігійних організацій Одещини.
Капеланська спільнота Одещини в своєму регіоні проводить Вечори подяки ЗСУ, Дзвони пам’яті, міжконфесійні молитовні зібрання тощо.
Пресцентр ХСП
фінансово.
Щиро дякуємо!
