Святі Петро і Павло вчать, як будувати єдність: пошуком точок дотику

В урочистість святих апостолів Петра і Павла Лев XIV відслужив Святу Месу у Ватикані та поблагословив паллії для 35 нових митрополитів.

У проповіді Святіший Отець закликав ставати будівничими єдності за прикладом апостолів, чиє життя було перемінене силою Божого слова. Єдність Церкви будується не наполяганням на власних позиціях, а шляхом пошуку «точок зустрічі в Істині», пише Vatican News.

«Сьогодні, в єдиній урочистості, ми вшановуємо святих Петра й Павла, Покровителів міста та дієцезії Рима: один — обраний Ісусом як пастир Його стада, а інший — обраний як Апостол народів. У них ми вшановуємо два стовпи Церкви», — розпочав свою Лев XIV у понеділок 29 червня 2026 року. Церква відзначає урочистість святих апостолів Петра і Павла, а Папа Римський цього дня також благословляє паллії та надягає призначеним протягом року митрополитам. Сьогодні їх було 35, зокрема — два кардинали, знані українським католикам. Урочистість Петра і Павла завершила проведення чергового консисторію.

Згідно зі звичаєм, на богослужінні також була присутня делегація Константинопольського патріархату.

Хранитель єдності

Святіший Отець зазначив, що святий Петро на різних сторінках Євангелій постає як той, хто докладає зусиль для збереження сопричастя між братами. І цій місії він залишився вірним також і тоді, коли питання, чи допускати до хрещення необрізаних язичників, загрожувало розбити спільноту. Петро зібрав братів, вислухав їх — і під проводом Святого Духа прийняв рішення, «започаткувавши нову пору для всього Божого люду».

«Ця велич духу не означає, що Петро є досконалим. Під час Страстей він зрікається Учителя, а потім проливає щирі сльози каяття; і сам Павло, за інших обставин, дорікає йому за непослідовність у деяких його вчинках. Однак він уміє визнавати свої помилки й каятися, не зневірюючись і не відступаючи від місії звіщати Євангеліє та збирати Христове стадо — аж до мученицької смерті, якої зазнав саме тут, у Римі, неподалік від місця, де ми зараз перебуваємо», — нагадав Папа.

Влада ключів

Це «вірне й терпеливе дбання про єдність» гарно виражене в символі ключів, із якими часто зображають св.Петра, зазначив Лев XIV. Ключі не вибивають двері, а відчиняють їх, знаходячи в замку відповідні важелі за допомогою руху, так що втулки вільно повертаються на завісах, з’єднуючи вільні місця.

«Так само і сопричастя в Церкві будується не шляхом закам’янілості у власних позиціях, а шляхом пошуку в серцях усіх точок дотику в Істині, у світлі якої кожен стає для іншого знаряддям зростання», — сказав Папа. У цій перспективі треба розглядати місію, яку Господь доручив Петрові та його наступникам задля блага всього святого Божого люду. Водночас приклад Петра є заохоченням для кожного християнина «бути будівничим єдності, ставлячи Бога в центр свого життя та стаючи для братів і сестер ближнім», уважним до їхніх потреб.

Перемінений силою Божого слова

Таким є і повчання св.Павла, «невтомного благовісника Доброї новини». Його відзнаками є книга та меч — що перегукується з Посланням до євреїв про Боже слово, живе й діяльне, гостріше від двосічного меча. «Саме це Бог звершив у серці юного Савла, завоювавши його та спонукавши спочатку навернутися до Євангелія, прийнявши нове ім’я, потім проповідувати його по всьому світу, а зрештою — засвідчити його, як і Петро, в цьому самому місті, аж до жертви власним життям. Апостол народів піддався переміненню силою Божого слова, яке вирвало його зі шляху насильства, щоб вивести на шлях любові». Лев XIV навів слова св.Августина, який коментував навернення Павла, кажучи, що «Бог узяв гонителя Церкви й зробив його посланцем миру».

Ставати апостолами

«Дорогі брати і сестри, сьогодні для нас важливо звернути погляд на цих двох святих — Петра і Павла, — щоби зрозуміти, як і ми можемо стати апостолами та будівничими єдності, великодушними слугами істини в любові», — продовжив Папа. Саме в цьому дусі відбувається стародавній обряд накладення палліїв на митрополитів: адже ці білі смуги, оздоблені хрестами, нагадують про обов’язок кожного пастиря — але й кожного християнина — «брати на свої плечі братів і сестер, довірених йому».

Привітавши членів делегації Константинопольського патріархату, Лев XIV закликав:

«Молімося до святих Петра і Павла, щоб вони підтримували нас на шляху сопричастя, ступаючи слідами Спасителя. Це дорога, яку Він проклав; те, про що Він молився до Отця під час Тайної Вечері; мета, якої Він навчив нас прагнути з упевненою надією».