Спільна заява кардиналів Католицької Церкви, що походять із Польщі й України, разом із Главою УГКЦ, щодо українсько-польських відносин.
29 червня 2026 року документ одночасно було представлено в Римі й Києві, що підкреслює спільність позиції його авторів та їхнє прагнення зберігати шлях діалогу і примирення між поляками та українцями.
Спільний голос у справі польсько-українських відносин
У єдності зі Святішим Отцем Левом XIV, перший рік понтифікату якого позначений наполегливою працею задля побудови миру на основі спільного блага та рішучим протистоянням війні в усіх її вимірах — від відносин між народами й конфліктів усередині держав до соціальної напруги, підносимо свій голос як зібрані на консисторії кардинали, що походять із Польщі й України і покликані нести особливу відповідальність за спільноту Церкви та підтримувати служіння Наступника святого Петра. Робимо це разом із нашим братом Верховним архієпископом Києво-Галицьким Української Греко-Католицької Церкви, усвідомлюючи, що питання примирення між поляками та українцями стосується не лише відносин між двома народами, а й достовірності нашого спільного християнського свідчення.
Наслідуючи Папу Лева XIV, ми переконані, що першим кроком до миру є роззброєння мови. Це стосується не лише слів, а й жестів, знаків і символів. Вони також можуть ранити, закривати шлях до зустрічі та породжувати страх. Святіший Отець нагадує, що мир є «роззброєним і роззброює», а побудова спільного добра вимагає євангельської мови: чіткої, але не принизливої; сміливої, але не агресивної; правдивої, але такої, що не закриває шляху до прощення.
З болем спостерігаємо за зростанням взаємної напруженості й відродженням настроїв ворожнечі між поляками та українцями. Ще болісніше те, що це відбувається в той час, коли Україна продовжує переживати жахіття війни, а Польща в останні роки виявила велику солідарність із мільйонами українських сестер і братів. Особливо болісно, що це відбувається саме тоді, коли українські католики відзначають 25‑ту річницю історичного візиту в Україну Папи, який був поляком.
У цьому контексті повертаємося до слів Святішого Отця Йоана Павла II з його листа з нагоди 60‑ї річниці — як висловився сам автор — трагічних подій на Волині. Над цими словами варто замислитися всім людям доброї волі; а для нас, католиків різних обрядів і народів, вони повинні стати взірцем і нормою дій, зокрема й у нашому підході до історичних питань. Папа, зокрема, писав:
У заметілі Другої світової війни, коли потреба солідарності й взаємодопомоги мала би бути на першому місці, чорні дії зла отруїли серця, а його зброя призвела до пролиття невинної крові. Сьогодні (…) в серцях більшості поляків і українців дедалі більше зростає потреба у глибокому іспиті сумління. Відчувається потреба в примиренні, яке дозволило б нам дивитися на сьогодення й майбутнє в новому дусі. Це спонукає мене бути вдячним Богу разом із тими, хто в роздумах і молитві згадує всіх жертв цих актів насильства.
Нове тисячоліття, у яке ми нещодавно вступили, вимагає, щоб українці й поляки не залишалися поневолені своїми сумними спогадами минулого. Розмірковуючи над подіями минулого з нової перспективи, прагнучи побудувати краще майбутнє для всіх, нехай подивляться один на одного очима примирення (Ватикан, 7 липня 2003 р.).
Цей заклик святого Йоана Павла ІІ до обох таких дорогих йому народів, за великою участю Церков, був почутий і підхоплений поляками й українцями. За нами — роки молитов, зустрічей, спільних листів (2005), декларацій (2013) і послань (2023), а також співпраці в наданні допомоги біженцям і нужденним. Ця спадщина є великим зобов’язанням, отриманим від тих, хто до нас мав мужність говорити правду без погорди й ненависті, закликати до навернення, смиренно просити прощення і мужньо прощати, простягаючи руку примирення, незважаючи на ще незагоєні й болісні рани.
Ось чому сьогодні, коли виникають нові напруження і знову зростає недовіра, слова Папи з вищезгаданого листа звучать із новою силою:
Оскільки Бог простив нам у Христі — віруючі повинні вміти прощати одне одному за завдані кривди і просити прощення за власні помилки, у такий спосіб сприяючи побудові світу, де поважають життя, справедливість, злагоду й мир. Християни покликані визнавати помилки минулого, пробуджувати своє сумління для компромісів сьогодення і відкривати серця для справжнього, тривалого навернення (Ватикан, 7 липня 2003 р.).
Ми свідомі того, що навернення починається з наших власних сердець. Папа закликає кожного з нас — поляків та українців — до особистого навернення, а не до того, щоби притягувати до відповідальності інших. Ми можемо закликати інших до навернення лише тоді, коли самі смиренно визнаємо власні гріхи.
Ми переконані, що для християнина пізнання правди — це завдання, яке завжди стоїть поруч із любов’ю до ближнього. Пам’ять про минуле є надзвичайно важливим елементом самовизначення кожної людської спільноти. Услід за Святішим Отцем Франциском хочемо нагадати, що «у повсякденному житті кожної людини, як і кожного суспільства, існує два види пам’яті: добра і зла, позитивна і негативна. Добра пам’ять — це та, яка (…) прославляє Господа і Його діла спасіння. Негативна пам’ять, натомість, — та, яка погляд розуму та серця нав’язливо зосереджує на злі, особливо на скоєному іншими» (Краків, 27 липня 2016 р.).
Ми відчуваємо обов’язок не полишати спільного шляху, розпочатого з благословення святого Йоана Павла II, а терпляче й мужньо ним іти. Надто багато єднає наші народи, щоб ми могли дозволити змарнувати спільну спадщину.
Коли ми нав’язуємо іншим власне бачення минулого та майбутнього, то піддаємося логіці культури насильства й сили. Разом зі Святішим Отцем Левом XIV закликаємо всіх мислити насамперед категоріями спільного блага, а не лише приватних інтересів. Євангеліє, у яке ми віримо, навчає нас, що ліками від гріха є прощення, а межею, яку Бог поклав для зла, є милосердя.
† Кардинал Микола Бичок, ЧНІ
† Кардинал Конрад Краєвський
† Кардинал Казімєж Нич
† Кардинал Гжеґож Рись
† Верховний архієпископ УГКЦ Святослав Шевчук
фінансово.
Щиро дякуємо!
