Відкритий лист
Клубу католицької інтелігенції у Варшаві
та Федерації українських католицьких академічних і студентських об’єднань «ОБНОВА»
до наших українських та польських друзів
Дорогі друзі, дорогі подруги,
З ініціативи Варшавського клубу католицької інтелігенції з Польщі за підтримки Федерації українських католицьких академічних та студентських товариств «ОБНОВА» з України, відчуваючи глибоку відповідальність за спільне майбутнє та розвиток взаємин України і Польщі, ми звертаємося до вас у дні, коли між нашими народами знову виникла значна недовіра. Останній спір щодо присвоєння Президентом України імені «героїв УПА» українському військовому підрозділу та, у відповідь на це, позбавлення Президентом Польщі найвищої польської нагороди — присвоєної від імені всієї Речі Посполитої на знак подяки за захист вільного світу та України — оголив рану, якої ані поляки, ані українці не змогли загоїти. Ми не хочемо поглиблювати цю рану. Ми хочемо її загоїти. Папа Лев XIV у своїй енцикліці застерігає від спокуси підживлювати наративи, в яких кожен представляє себе як жертву, що має право на помсту.
Ми звертаємося до слів, які 60 років тому відкрили шлях до примирення, що тоді здавалося неможливим: прощаємо і просимо прощення. Ми не вимовляємо їх легковажно. Ми знаємо, що ніхто з нас не може сьогодні прощати замість або від імені жертв минулих трагедій. Правда про минуле належить обом нашим народам у повному обсязі, без замовчувань і без підрахунків, за якими одна сторона мала б бути лише винною, а інша — лише постраждалою. Тому, схилившись над могилами, що лежать по обидва боки Бугу, ми, як християни, хочемо обрати мир і будувати його разом.
Як поляки, у Преамбулі нашої Конституції ми закріпили, що «пам’ятаємо гіркі досвід часів, коли в нашій Батьківщині порушувалися основні свободи і права людини». Ми знаємо, що таке втрата незалежності, бо самі її пережили. Тому сьогодні, коли Україна захищає свою свободу, — вона захищає її також і за нас. Дякуємо вам, українські друзі, за вашу спільну витривалість, якою ми глибоко захоплюємося. Ми схиляємо голови перед мужністю українських солдатів, перед жертвою ваших полеглих, за те, що ви своїми грудьми стримуєте імперію, яка протягом століть несла поневолення також і нам. Кожен день вашого опору росії є даром свободи та миру для всієї Європи та для Польщі.
Як українці, у Преамбулі нашої Конституції ми закріпили, що основоположним для нашого народу є турбота «про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя», а також турбота «про зміцнення громадянської злагоди на землі України та європейської ідентичності Українського народу». Уже багато років, переживаючи російську збройну агресію, ми чудово знаємо, що означає втрата цих цінностей. У ці надзвичайно складні роки, наші польські Друзі, ми відчули на собі вашу безкорисливу солідарність, яка дарує силу й надію.
Відзнаки можна отримувати й повертати. А дружбу між народами неможливо забрати, якщо обидва народи прагнуть її зберегти. Ми прагнемо цього. Ми віримо, що майбутнє Польщі та України є спільним: у єдиній, вільній, об’єднаній Європі, до якої ми вносимо наші дві традиції, дві пам’яті та одну волю до миру. Суперечки щодо символів та історії не можуть затьмарити найголовнішого: що ми стоїмо на одному боці — на боці свободи проти насильства — і приймаємо сміливе рішення будувати мир.
Тож просимо вас, польські та українські друзі, щоб ми довірили історію совісті та правді, а не політичним розрахункам; щоб ми вшанували померлих пам’яттю, а не новою ворожнечею між живими. Польща та Україна потрібні одна одній. Нехай те, що нас єднає на рівні людських, щирих стосунків, виявиться міцнішим за те, що намагається нас розділити.
З сестринською та братньою повагою та надією —
Клуб католицької інтелігенції у Варшаві, Польща
Федерація українських католицьких академічних та студентських товариств
«ОБНОВА», Україна
фінансово.
Щиро дякуємо!
