Документ, підписаний префектом Дикастерію в справах вірочення кардиналом Віктором Мануелем Фернандесом, визначає обряд, здійснений 1 липня 2026 року, як «акт розкольницького характеру».
Єпископи Священицького братства св.Пія X Альфонсо де Галаррета і Бернар Фелле (головний святитель та співсвятитель відповідно), а також нововисвячені єпископи Паскаль Шрайбер, Майкл Голдейд, Мішель Пуансіне де Сіврі та Марк Анап’є потрапили ipso facto (силою самого факту) під екскомуніку, тобто відлучення від Церкви latae sententiae — тобто «наперед визначеним рішенням», яке належить Апостольському Престолу, — за скоєння «акту розкольницького характеру», а саме «єпископського висвячення чотирьох священників без папського дозволу та всупереч волі Верховного Понтифіка».
Таким є зміст декрету, підписаного кардиналом Віктором Мануелем Фернандесом, префектом Дикастерію віровчення, й завіреного двома секретарями того ж дикастерію. Це— на жаль, передбачуваний — фінал події, який настав через 24 години після урочистої церемонії в Еконі, Швейцарія, 1 липня 2026 року.
Декрет колишнього Священного Офіцію підтверджує, що і єпископи, які здійснювали хіротонію, і ті, хто її отримав, зазнали передбаченої церковним законодавством екскомуніки. Це болісна кульмінація подій, наслідок рішення, ухваленого лефевристами, всупереч не раз висловленій волі Папи Лева XIV. Екскомуніка відділяє від Римської Церкви як єпископів, так і священників, які належать до Братства св.Пія X. Що стосується мирян, то ті, хто формально приєднався до Братства, вважаються екскомунікованими. Деталі викладено в «Пояснювальній записці», яку Дикастерій оприлюднив одночасно з декретом про екскомуніку.
Пояснювальна записка Дикастерію віровчення
З часів св.Павла VI аж до останніх переговорів, які нещодавно відбулися в цьому Дикастерії, численні спроби повернути прихильників руху, започаткованого архієпископом Марселем Лефевром, до повної єдності з Католицькою Церквою виявилися марними. Ця ситуація ще більше загострилася через нещодавні єпископські хіротонії, здійснені без папського мандата, всупереч волі Святішого Отця і в явному порушенні канонічного права. Тому цей Дикастерій, вірно виконуючи покладені на нього обов’язки, вважає за необхідне зазначити, що цей акт становив злочин розколу, з відповідними канонічними наслідками для залучених у нього священнослужителів та мирян. Адже, як уже було заявлено 1988 року, «така непокора — яка несе в собі практичне заперечення Римської першості — становить чин схизми» (пор. Йоан Павло II, Апостольський лист Ecclesia Dei,3).
Щодо цього, відтепер і надалі:
1.Священнослужителі, що належать до Священницького братства св.Пія X, перебувають у розколі й тому мають вважатися схизматиками (див. Ecclesia Dei, 5c; Папська Рада з питань законодавчих текстів, Пояснювальна заувага щодо відлучення від Церкви за розкол, під яке підпадають прихильники руху єпископа Марселя Лефевра, 24.08.1996, 5‑6); і, отже, підпадають під відлучення від Церкви, передбачене церковним правом (кан.1364 §1 CJC).
2.Що стосується мирян, то схизматиками та відлученими від Церкви слід вважати тих, хто формально приєднався до Священничого братства святого Пія X на умовах, визначених у Пояснювальній заувазі Папської ради з питань законодавчих текстів від 1996 року (там само,7), яка досі залишається чинною і яку цей Дикастерій підтримує.
3.Врешті, святий Божий люд повинен знати, що священнослужителі Священницького братства св.Пія X незаконно уділяють таїнства, а Таїнство сповіді, яке вони уділяють, та шлюб, який вони проводять, є недійсними.
Церква, як турботлива мати, прийме зі щирою любов’ю та живою опікою всіх, хто бажає повернутися до повного сопричастя. Апостольські нунції нададуть процедури, якими ординарії зможуть скористатися в різних випадках.
Врешті, закликаємо всіх вірних залишатися непохитними у сопричасті з Римським Архієреєм, із єпископами, які перебувають у сопричасті з ним, та з усією Церквою (див. Lumen gentium, 22; канон 751 CJC), а також утримуватися від участі у богослужіннях і заходах, організованих згаданим Священнницьким братством св.Пія X.
фінансово.
Щиро дякуємо!
