Тайна покликання

Роздуми над Божим Словом на середу XIV звичайного тижня, рік ІІ

Сьогодні у Літургії Слова сто п’ятий псалом оспівує безмірну Божу велич:

«Пам’ятайте про Його діла дивовижні, які вчинив Він,
вироки уст Його і Його чуда…»

Пригадаймо, як Ісус потужною силою піднімав померлих, виганяв легіони демонів, одним лише словом приборкував бурю, лікував усяку хворобу й недугу в народі. Усюди сказано, що за НИМ ішли великі натовпи людей. Навіщо тоді Господь обирає апостолів? Чи Він дійсно потребує такої кволої допомоги?

Той, Хто тримає земну кулю у Своїй долоні, Хто за Своїм велінням рухає хмари й наказує ангельським силам тремтіти, – закликав до Себе своїх учнів, земний порох і попіл, щоб зробити їх провісниками Свого Царства. Справді дивовижно!

«Коли на небеса спогляну, твір твоїх пальців, на місяць та на зорі, що створив єси,
то що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш» (Пс 8,4-5).

Воістину предивний Божий вибір! Не обрав мудреців, а простих рибалок, не обрав володарів, але наділив слуг владою, не обрав могутніх цього світу, але послав овець серед вовків. Встановив воїнів Царства без меча, скарбників благодаті без золота в поясах. О, Господи! Чи можна подертими сітями ій рибальськими човнами здобути весь світ?

Але Царство Боже таки наблизилося, бо його сила походить не від людей, а від Бога. Не сказав «прийде колись», але вже наблизилось. Божий Син зійшов із Небес і став людиною. Щоби діяти у світі, Він став людиною й обрав людей, щоби діяти через них у світі. 

О, Господи! Чи можна подертими сітями і рибальськими човнами здобути весь світ? Звісно ні! Потрібно більше – залишити все й піти за Господом, за Його Словом.