Єпископ-ординарій Осло Фредрік Гансен оголосив, що відкриє беатифікаційну справу Сіґрід Унсет. Це ставить одну з найвідоміших літературних постатей Скандинавії на шлях до ймовірної канонізації і дарує Католицькій Церкві в Норвегії видатну місцеву кандидатку на вівтарі.
Гансен зробив цю заяву, відправляючи Месу на острові Сельє біля західного узбережжя Норвегії 8 липня, пише EWTN News. У присутності паломників, що зібралися на Сельє, щоб відсвяткувати день святої Сунніви — через 100 років після того, як сама Унсет уперше відвідала цей острів, — Гансен представив її не просто як лауреатку Нобелівської премії чи одну з найвидатніших письменниць Норвегії, а як католицьку конвертитку, чиє життя, повне віри, страждань, інтелектуальної глибини та високих моральних принципів, досі потужно промовляє до Церкви в секулярну епоху.
Цей крок є визначним для невеликої католицької меншини Норвегії. Унсет, літературна гігантка скандинавської та норвезької культури, прожила життя, сповнене літературного блиску, особистих потрясінь, що нагадують життя святого Августина, а також протистояння тоталітаризму — і все це при одночасному безкомпромісному католицькому свідченні.
Відкриття беатифікаційного процесу
Єпископ Гансен змалював Унсет насамперед не як літературну ікону, а як зразок християнської святості. «Вона набагато більше, ніж письменниця і лауреатка Нобелівської премії, — сказав він. — Для нас вона є взірцем християнської віри, життя, прожитого у чеснотах, і прагнення до святості».
Гансен пов’язав це рішення з ширшим вченням Церкви про те, що святість є покликанням кожного християнина, наголосивши, що вона не є прерогативою лише обраних.
В особі Унсет, як він зазначив, Католицька Церква в Норвегії має конкретний приклад цього покликання, втіленого в суспільному житті, стражданнях, материнстві та наверненні.
Він звернув увагу на кілька аспектів її свідчення: захист католицької віри, протистояння нацизму і працю заради свободи Норвегії під час війни, а також на «постійну та практичну турботу про бідних». Він також виділив її турботу про доньку з інвалідністю, як частину її «відданості життю й святості життя».
Книги Унсет, додав Гансен, сформували покоління вірян, надихаючи їх жити в Христі та підтримуючи живим свідчення середньовічних святих Норвегії.
Спостерігачі зазначають, що ранні роки життя Унсет не відповідають загальноприйнятому уявленню про святість. Її шлях був позначений особистими потрясіннями, публічними суперечками й рішеннями, які викликали суспільний скандал. Проте прихильники беатифікації вказують саме на цю неоднозначність як на частину її свідчення.
Вона не вела життя моральної досконалості від самого початку. Натомість вона пройшла шлях поступового навернення, покаяння й зростаючої відданості католицизму.
У цьому сенсі її історія відображає переконання, що святість — це не відсутність слабкостей чи помилок, а дія Божої благодаті в житті, яка з часом змінює його у прагненні до святості.
Історія Унсет
Народжена у Данії в 1882 році, вона зростала в Норвегії у родині атеїстів. У 16 років, коли її батько помер і сім’я опинилася у скрутному фінансовому становищі, Унсет пішла працювати секретаркою. У той самий період вона почала писати.
У 25 років вона дебютувала в літературі з романом «Пані Марта Оулі» (Fru Marta Oulie) — твором про подружню зраду, перший рядок якого: «Я була невірна своєму чоловікові» — скандалізував Норвегію, водночас привернувши до неї увагу громадськості.
Історики літератури зазначають, що її спосіб життя був нетиповим для тогочасної жінки. Унсет палила, вживала алкоголь, лаялася і була відома своїм гострим язиком та сильним характером.
Перебуваючи в Римі, вона розпочала стосунки з художником Андерсом Кастусом Сварстадом, коли той ще був одружений, а згодом вийшла за нього заміж. У них народилося троє дітей — одна донька мала інвалідність; також Унсет допомагала виховувати дітей Сварстада від першого шлюбу.
Читайте також: Католичка, інтелектуалка, нобелівська лауреатка
У 1924 році, коли їй було 42 років, Унсет перейшла в Католицьку Церкву — рішення, яке у переважно лютеранській Норвегії сприйняли суперечливо. Критики вважали це «кроком назад», але вона публічно прийняла віру, а згодом стала домініканською терціаркою і почала відкрито писати про своє навернення в есеях і художній прозі.
Деякі норвезькі критики відкидали її пізніші твори як «католицьку пропаганду», обурюючись,що одна із найвидатніших письменниць країни прийняла католицизм.
Унсет також захоплювалася Г. К. Честертоном; повідомляється, що вона зустрічалася з ним особисто і переклала деякі його твори норвезькою мовою.
Через чотири роки після свого навернення, у 1928 році, вона отримала Нобелівську премію з літератури — за видатні описи життя у середньовічній Скандинавії. Найбільшу славу їй принесла історична трилогія «Крістін, дочка Лавранса», яка забезпечила їй міжнародну репутацію.
Романи Унсет були просякнуті середньовічним християнством і темами гріха, благодаті, страждання та покаяння — питаннями, які все більше відображали її власну духовну подорож.
Унсет використовувала свою творчість і статус одного з найвизначніших католицьких голосів Скандинавії для захисту християнської віри й протистояння ідеологічним течіям, що змінювали Європу. Гостро критикуючи Адольфа Гітлера і нацизм, вона втекла з окупованої нацистами Норвегії під час Другої світової війни і зрештою дісталася Сполучених Штатів, де виступала проти тоталітаризму.
Натхненна постать для католицького майбутнього Норвегії
Рішення єпископа Гансена збіглося з часом, коли Католицька Церква в Норвегії продовжує зростати завдяки імміграції та наверненню дорослих, водночас прагнучи глибше вкоренитися в історії країни.
Якщо справа просуватиметься далі, Унсет може постати не просто як відома романістка, діяльність якої вивчається Церквою, а як унікальний зразок святості для сучасної епохи: людина з недоліками, сильна, інтелектуально серйозна і, зрештою, змінена благодаттю як свідка Христа.
Очікується, що дієцезіальний етап процесу Унсет офіційно відкриється цієї осені. Цей крок, за словами Гансена, зумовлений його переконанням, що її свідчення виходить далеко за межі літературної історії Норвегії.
«Я вірю, що життя і творчість Сіґрід Унсет можуть багато запропонувати як Церкві в Норвегії, так і Вселенській Церкві», — сказав він. Ця оцінка ставить Унсет на довгий шлях до можливого зарахування до ґрона святих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
