Stabat Mater

Роздуми над Божим Словом на урочистість Бердичівської Божої Матері

Коли на вівтарі звершується Божа Служба, жертва Тіла й Крові Господа нашого Ісуса Христа, обов’язково поруч повинні стояти запалені свічки. Зазвичай їх розміщують по обидва боки від головного вівтарного хреста.

Вівтар – це хрест нашого Господа, місце, на якому повис Розп’ятий Спаситель, літургійне уособлення Голгофської жертви. Свічки навколо хреста часто прирівнюють до свідків страждань Ісуса, які не залишили Його в страшні години: «Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина» (Йн 19,25).

Вогонь свічок символізує світло віри та полум’я любові, яке продовжує горіти в серцях Марії та учнів навіть тоді, коли весь інший світ занурився в духовну й фізичну темряву. Жертва Ісуса Христа палала вогнем Святого Духа до останнього подиху. Поступове згорання свічок нагадує про вірність до кінця, про участь та тривання в жертві Спасителя.

Стояла Його мати, як тиха свічка перед вівтарем жертви. Та, що колись принесла Немовля в своїх обіймах до храму, тепер несе в своєму серці меч скорботи за пророцтвом старця Симеона (Лк 2,34-35). Вона стоїть у вірі, навіть тоді, коли меч проходить крізь її серце.

Невимовний біль ніколи не згасить Любові. Хоч терням поранене та побите чоло було залите кров’ю й потом, але Ісус побачив матір. Хоч уста Його висохли та були спраглі, однак Ісус продовжував напувати любов’ю: побачив «матір і учня, який стояв поряд і якого любив…». Хоч ноги Його були нерухомі, але Господь наблизив свою матір до учня: «Жінко, ось твій син!» Хоч руки Божого Сина були прибиті, але Він продовжував дарувати усе: «Потім звернувся до учня: “Ось твоя мати!”». Ісус простягнув не тільки свої руки на хресті, але й серце матері – до сина, і серце сина – до матері: «І від тієї години взяв її учень до себе».

Той, хто тримає на своїх раменах спасіння світу, подбав також про людське серце. Перед смертю Він дарував життя; перед останнім подихом – нову родину Церкви. Не лише Йоанові були сказані ті слова. Марія стала Матір’ю усіх, кого Христос відкупив Своєю Кров’ю. Марія й досі народжує не в болях утроби, але в муках хреста.

Тож прийдімо сьогодні до Голгофи. Станьмо поруч із Марією та Йоаном. Віддаймо Христові свій страх, свою самотність, свої рани. Нехай Розп’ятий скаже й до нас: «Ось Мати твоя», – щоб у домі Церкви ми навчилися вірності, співчуття й надії.

Господи Ісусе Христе, що з висоти хреста подарував нам Матір, укріпи нас, щоб і ми стояли біля Тебе в кожному випробуванні, щоб, пройшовши шлях Голгофи, ми разом із Тобою дійшли до світла воскресіння.