Маттео Дзуппі, голова Італійської єпископської конференції, прибув до Львова ввечері 13 липня, розпочавши насичений графік візитів та зустрічей, який завершився 16 липня.
Таким чином Дзуппі продовжив мирну місію, довірену йому ще Папою Франциском у травні 2023 року. Архієпископ Болоньї офіційно розпочав виконання цієї ролі візитом в Україну 5–6 червня 2023 року, під час якого він зустрівся з Президентом Володимиром Зеленським.
Після цієї поїздки відбулися перельоти до Москви, Вашингтона та Пекіна наприкінці 2023 року, а також ще один візит до Москви у 2024 році. Проте подорожі у відповідь до Києва довелося чекати аж до цього тижня.
Чому італійський кардинал здійснив другу подорож в Україну? Що сталося за ці чотири дні? І що ця поїздка говорить про поточний стан мирної місії Ватикану? У цьому спробував розібратися Люк Коппен з видання The Pillar.
Чому зараз?
Російсько-українська війна, яка розпочалася з анексії Криму у 2014 році та загострилася після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, забрала, за оцінками, від 350 000 до 500 000 життів. Понад 2 млн людей було поранено.
Під час війни Росія примусово переселила майже 20 000 українських дітей на підконтрольні їй території, стверджуючи, що робить це з міркувань безпеки. Країна також утримує близько 7 000 українських в’язнів, тоді як в Україні перебуває в полоні приблизно 4 000 росіян.
Війна продовжує забирати нові жертви щодня. Проте мирні переговори, схоже, зайшли у глухий кут.
Найкривавіший конфлікт у Європі та найгірша гуманітарна криза з часів Другої світової війни не демонструють жодних ознак завершення. Слабкі перспективи прогресу, можливо, спонукали Папу Лева XIV і його радників відновити ватиканську мирну місію.
Але це лише припущення, оскільки ні Папа, ні кардинал Дзуппі чітко не пояснили, чому саме зараз виникла потреба в новій поїздці у Київ.
Що сталося?
Першою зупинкою кардинала Дзуппі в перший повноцінний день його поїздки в Україну став візит до виправної колонії «Захід-1» у Львівській області. У цій установі утримуються в’язні 53 різних національностей, зокрема російські військовополонені.
Те, що кардинал обрав виправну колонію своїм першим пунктом призначення, свідчить, що це була дуже важлива частина його поїздки. Сам Дзуппі не розкрив логіку цього вибору. Але і Ватикан, і українська влада, можливо, сподівалися спонукати Росію відповісти взаємністю, тобто дозволом на «дзеркальний» візит до українських військовополонених, які утримуються на підконтрольних Росії територіях.
Згодом того ж дня Дзуппі зустрівся з Максимом Козицьким, головою Львівської обласної державної адміністрації, який зазначив, що Святий Престол має відіграти важливу роль у сприянні поверненню українських військовополонених із Росії. Козицький також запросив Папу Лева відвідати Львівщину.
Дзуппі завершив свій день 14 липня у львівському осередку Спільноти святого Егідія, з якою він тісно пов’язаний.
Наступний день кардинал провів у Києві, розпочавши його зі Святої Меси в Апостольській нунціатурі, яку відслужив нунцій, архієпископ Вісвалдас Кулбокас.
Дзуппі був почесним гостем на церемонії до Дня Державності на Михайлівській площі, у якій взяли участь Володимир Зеленський та низка представників державної влади і релігійних діячів. Дзуппі зачитав молитву українською мовою: «Возношу мою молитву до Тебе, Всемогутній Боже, за багатостраждальну Україну. У своєму милосерді, Господи, даруй нам справедливий мир, щоби в’язні повернулися додому, діти знову обійняли своїх рідних, зниклі безвісти знайшлися, а полеглих змогли гідно оплакати їхні родини. Надихни кожного з нас відвагою та мудрістю бути будівничими миру, і даруй рішучість перемагати зло добром. Пресвята Богородице Діво, візьми нас під свій покров. Святий Володимире, молися за нас. Амінь».
Після цього Дзуппі розпочав серію коротких зустрічей. Серед тих, з ким він розмовляв, були Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, Кирило Буданов, керівник Офісу Президента України, та Ірина Верещук, заступниця Буданова.
Кардинал також зустрівся з Дмитром Лубінцем, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, та Олегом Іващенком, головою військової розвідки та керівником Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Окрім цих посадовців, Дзуппі провів розмови з громадянами, члени родин яких перебувають у полоні в Росії.
Що далі?
Під час чотириденної поїздки кардинала Дзуппі було чітко окреслено три запити.
Першим було звернення до Святого Престолу з проханням допомогти в реалізації обміну військовополоненими між Росією та Україною за формулою «всіх на всіх».
Другим був заклик до подальших зусиль Ватикану для забезпечення повернення більшої кількості дітей з підконтрольних Росії територій до України.
Третім було прохання до Рима підтримати українські вимоги щодо надання Росією доступу до її таборів військовополонених для перевірки умов утримання на тлі повідомлень про систематичні катування та жорстоке поводження.
Реалізувати всі три запити буде надзвичайно складно.
З 2022 року Святий Престол намагався сприяти обміну полоненими між Росією та Україною — без зайвого розголосу, але з певним успіхом. Папа Франциск допоміг створити механізм, за допомогою якого списки українських в’язнів передавалися до Ватикану, який своєю чергою передавав їх послу Росії при Святому Престолі для подальшого направлення до Москви. Цей механізм, імовірно, працював і в зворотному напрямку, дозволяючи Росії забезпечити повернення деяких своїх полонених військових.
Проте великомасштабні обміни полоненими зазвичай приписують посередництву інших країн, таких як Саудівська Аравія, Туреччина, ОАЕ та США. Обмін «всіх на всіх», скоріш за все, вимагатиме залучення цих або інших держав, а не лише Святого Престолу. Зрештою, це може стати частиною угоди про заморожування або завершення конфлікту, а не метою, якої можна досягти під час продовження бойових дій.
Ватикан, утім, може активізувати свою роботу щодо повернення дітей з Росії на батьківщину. Подорожі Дзуппі у 2023 році допомогли створити механізм, за допомогою якого українські та міжнародні гуманітарні організації можуть порушувати питання щодо конкретних випадків перед російською владою. За повідомленням газети Італійської єпископської конференції Avvenire, ця домовленість допомогла понад 1500 неповнолітнім залишити Росію.
Хоча Росія надала таким організаціям, як Червоний Хрест, певний доступ до своїх таборів для військовополонених, багато об’єктів залишаються закритими. Одним із способів, за допомогою якого Ватикан міг би допомогти перевірити умови утримання українських в’язнів, міг би стати паралельний візит кардинала Дзуппі до Росії, який включав би відвідини виправної колонії. Але для цього, очевидно, знадобиться запрошення від російського уряду, який може не горіти бажанням привертати міжнародну увагу до своїх таборів.
Загалом, останній візит Дзуппі, схоже, був спробою активізувати гуманітарні обміни між Україною та Росією попри виснажливу війну, кінця якій не видно.
Під час поїздки кардинал сказав: «Навіть один солдат, один цивільний чи одна дитина, які возз’єдналися зі своєю родиною, — це крок до миру. До цього буде докладено всіх можливих зусиль. Така воля Папи Лева XIV. Гуманітарні зобов’язання мають стояти вище політичних чи військових міркувань».
фінансово.
Щиро дякуємо!
