Проповідь о. Миколи Мишовського на вівторок ХVII звичайного тижня, рік ІІ.
Хай мої очі проливають сльози день і ніч без упину, бо тяжке нещастя спіткало дівицю, дочку мого народу, вельми болюча рана. Вийду у поле, аж ось мечем побиті; увійду у місто — аж тут жах голоднечі. Навіть пророк та священник блукають по країні безпорадні. Хіба ж Ти зовсім відкинув Юду? Хіба душа Твоя гидує Сіоном? Чому побив Ти нас так, що нема нам і ліків? Ми ждали миру, та добра немає; ми ждали часу зцілення, аж ось тривога.
Літургійні читання — тут.
фінансово.
Щиро дякуємо!
