Видатний американський журналіст та інтелектуал Джордж Вайгель у своїй колонці «Україна і межі діалогу» в журналі «First Things» стверджує: останні кілька місяців поспіль він отримує ранкові повідомлення від глави УГКЦ після почергових нічних атак росії на Київ.
На думку Вайґеля, ці повідомлення свідчать про те, що росія веде не війну проти України, а цілеспрямовану терористичну кампанію проти цивільного населення.
Джордж Вайґель зазначив: такі повідомлення зазвичай з’являються після того, як архієпископ Шевчук проводить ночі в бомбосховищі. Таке траплялося не раз протягом останніх чотирьох з половиною років. «Він додає до звітів цифрову карту, яка показує, де російські ракети й безпілотники освітлювали нічне небо, вражаючи українську столицю. На карті немає військових цілей. Російські атаки навмисно спрямовані на цивільні цілі. Й хоча українським силам протиповітряної оборони вдається збити деякі ракети і безпілотники, інші все ж досягають своїх цілей. Невинні люди гинуть, сім’ї втрачають домівки через цю політику навмисного заподіяння жертв серед цивільного населення».
Дах Успенського собору після обстрілу
Американський журналіст також зазначив, що 15 червня 2026 року удар російського безпілотника серйозно пошкодив Києво-Печерську лавру, історичний православний монастир. «Отакий ось ‘захисник християнської цивілізації’ — ‘цар Путін’», — наголошує Вайгель. Отож, за його словами, це не війна, а тероризм, спрямований на знищення національної ідентичності. Джордж Вайґель вважає, що це не працює — так само як і нацистська повітряна кампанія проти Великої Британії в 1940 році не досягла своєї мети.
Він зазначає, що якби Квентін Рейнольдс, американський військовий кореспондент часів Другої світової війни, повідомляв про події в Україні сьогодні, його гаслом було би «Київ витримає!» — подібно до «Лондон витримає!» [London Can Take It!], яке відображало британську стійкість і рішучість перед лицем німецьких Люфтваффе.
Однак Київ не повинен цього терпіти, вважає американський публіцист і мислитель. «Ці терористичні атаки відбуваються лише тому, що ‘цар Путін’ програє наземну війну, яку розв’язав 24 лютого 2022 року. Ця війна триває, попри катастрофічні втрати російської армії, викликані тим, що її керівництво повністю не рахується з життями погано навчених солдатів».
Вайґель проводить й інші історичні паралелі. Наприклад, японські мілітаристи під час Другої світової війни виправдовували свою готовність битися до смерті самурайським «кодексом бусідо», який вважав капітуляцію ганьбою. Однак Вайґель вважає, що російське варварство ще жахливіше, оскільки його намагаються виправдати християнською вірою.
Оглядач згадує проповідь патріарха РПЦ кіріла від 6 березня 2022 року в московському храмі Христа Спасителя. Він тоді представив російське вторгнення як «священну війну» між християнською росією та «сатанинським Заходом», до якого прагне Україна. «Якщо ця брехня не була чистим богохульством, то принаймні межувала з ним. Ця святотатська політика виправдання непростимого триває й донині. Її засудив Вселенський Константинопольський патріарх Варфоломій, який є ‘першим серед рівних’ серед православних Церков».
Читайте також:
Росія і «рускій мір»: боротьба міфів, яка творить реальність
Все це, на думку Вайґеля, порушує нагальне питання про межі діалогу за певних історичних обставин. Вайгель наводить позицію Вінстона Черчилля, який, попри готовність застосувати силу для захисту Великої Британії, вважав, що «зустріч віч-на-віч краща за війну». Цю точку зору, як зазначає автор, пізніше модифікував Гарольд Макміллан словами: «Переговори кращі за війну». Вайґель також зазначає, що релігійні лідери, і зокрема Папа Лев XIV, не виходять за межі своєї місії, нагадуючи, що війна завжди є поразкою для людства. Вайґель, однак, переконаний: війна — не єдине, що заслуговує на осуд.
Він підкреслює, що не меншим злом є поступливість тирану, мовчазна згода на спробу геноциду українського народу і нездатність надати всіляку можливу допомогу тим, хто щодня ризикує своїм життям, чинячи опір агресору, який «навмисно нападає на цивільне населення, прагнучи зламати волю країни до опору». Зрештою, Вайґель стверджує, що пропорційне і збалансоване застосування сили може створити умови для справжнього діалогу, заснованого на безпеці, свободі та справедливості. На його переконання, справжні переговори можливі лише тоді, коли агресор або ті, хто тримає його при владі, усвідомлюють марність своїх агресивних намірів та високу ціну продовження війни. «Саме так, хоча й за ціною безсумнівно трагічну, створено умови для того, щоби розум міг зіграти свою законну роль у роз’язанні конфлікту. Саме це відбувається сьогодні в Україні», — підсумовує Джордж Вайгель.
фінансово.
Щиро дякуємо!
