Відповідаючи на запитання журналіста про те, що йому подобається в Америці, Лев XIV згадав про цінності, які уособлює Америка: «відчуття свободи, відчуття можливостей, відчуття того, що вона поколіннями запрошувала людей з усього світу стати її частиною».
У середу 29 липня 2026 р., після завершення молитовно-мистецької зустрічі «Пісня миру» в Кастель Ґандольфо, Лев XIV дав коротке інтерв’ю для американського телеканалу NBC. У розмові з журналістом Томом Лламасом Святіший Отець розповів про своє коріння, розуміння пастирського служіння та ймовірність незабаром відвідати США, повідомляє Vatican News.
— Перш ніж ми розпочнемо, я б хотів дізнатися про Ваші враження від виступу дітей, спів яких ми щойно чули.
— Що ж, це був чудовий виступ. Чудово бачити, як діти з різних куточків світу співають разом. Мені й раніше доводилося чути спів Андреа Бочеллі, тож це була, так би мовити, справжня благодать — почути його голос разом із цим хором, зібраним фундацією. Те, як усі ці діти об’єдналися з різних куточків планети, — це надзвичайно натхненний і світлий досвід, дуже милий.
— Ваша Святосте, як відомо, Ви стали першим Папою-американцем. Ви не так часто говорите про своє американське походження. Наскільки важливим для Вас є те, що Ви американець, і за що Ви любите Америку?
— Передусім хочу уточнити: я сприймаю себе Папою, який тільки випадково є американцем. І це аж ніяк не применшує значення того, що означає бути американцем. Я народився в Сполучених Штатах. Там і досі живе моя родина. Я дуже люблю Америку. Однак я розумію, що моя місія має надзвичайно важливий вимір — бути пастирем Вселенської Церкви й мати змогу промовляти до людей в усьому світі. Тож я розставлю пріоритети саме в такому порядку, — але водночас визнаю, що як для мене особисто, так і для народу Сполучених Штатів, судячи з реакції, яку ми спостерігаємо з 8 травня минулого року, бути першим американським Папою має досить велике значення.
— Що вам подобається в Америці, якщо можна запитати?
— Багато чого. Якщо говорити про цінності: про те, що уособлює Америка, — це відчуття свободи, відчуття можливостей, відчуття того, що вона протягом багатьох поколінь запрошувала людей з усього світу стати її частиною. Я походжу з родини, де дідусь і бабуся були іммігрантами. З боку матері у нас є предки, які були як рабами, так і рабовласниками. Це історія — історія зростання й досвід, які допомагають мені особисто визнати це одним із найбільших багатств Сполучених Штатів; і я й надалі дотримуюся тих принципів, які вже стільки років є невід’ємною частиною американського самовизначення, і сподіваюся, що це триватиме й надалі.
— Чи побачать Вас американці у США найближчим часом?
— Вони мене побачать. До речі, сьогодні ми якраз переглядали календар на найближчі кілька років. Поки що нічого остаточно не вирішено; але я, безумовно, сподіваюся незабаром побувати там.
Фото з ФБ Belen Jesuit Preparatory School
фінансово.
Щиро дякуємо!
