Яким чином перейти від недільного слухання Божого Слова в храмі до частішого або й щоденного особистого наближення до Святого Письма? Навряд чи десь можна знайти підручник із вказівками, як досягти цієї мети. Тож ми спробуємо це здійснити тут – і разом.
Догматична конституція ІІ Ватиканського Собору про Боже Одкровення «Dei Verbum» (лат. «Боже Слово"») говорить, зокрема, про роль Святого Письма у житті Церкви. Отці Собору закликають усіх християн, щоб частим читанням божественного Письма здійснювали"найвище спізнання Христа Ісуса" (див. Флп 3, 8). "Бо незнання Писань — є незнанням Христа", як твердив св. Єронім. Отже, без незнання Біблії ми не можемо пізнати Ісуса Христа; але й без пізнання Ісуса Христа ми серйозно не наблизимося до священного тексту.
Якщо я Його не знаю – про що ми будемо говорити?
Можемо ставитися до Святого Письма, грубо кажучи, як до спаму (непотрібних розсилок, реклами) в електронній пошті. Приходить якийсь лист, невідомо від кого. Відразу ставимо позначку — і в кошик. Адресат або тема нам невідомі, тож це нас не цікавить, або ж там може бути навіть шкідливий вірус… Тож як я буду читати Біблію чи молитися до Бога, якого так мало знаю? Тим більше коли Його образ, що засів десь там у підсвідомості, — це невідома, розпливчаста й далека хмара понять, що не вписуються в мою щоденність… Якщо я Його не знаю — тоді про що ми будемо говорити?..
Так часто виглядає молитва, і так виглядає читання Святого Письма. Чи треба закоханому нагадувати, щоб він подзвонив до коханої? Чи треба підказувати тему розмови? Чи треба змушувати читати листи? Звісно, що ні. То чому ж треба нагадувати про молитву й читання Біблії? Чи не з тієї причини, що бракує любові? Що ми не знаємо Бога, від Якого отримуємо листи і який так хоче з нами зустрітися, щоб порозмовляти? Про що? – закохані можуть розмовляти про будь-що, ба навіть і слова не сказати. Чи слова справді найважливіші?
Що більше ми особисто «знатимемо» Бога, то легше буде з Ним спілкуватися. Чому я не відділяю читання Біблії від молитви і говорю на ці теми разом? Відповідь можна знайти в «Dei Verbum», де є цитата зі св. Амвросія: «До Нього промовляємо, коли молимося; Його слухаємо, коли читаємо божественні вискази». Молитва не може бути монологом того, хто молиться. Це не лише висловлення того, що в мене на серці. Це також і слухання. Як казали Отці Церкви, Бог в Ісусі Христі вже все сказав – і не треба чекати іншого слова. Не буде Бог промовляти до кожного з нас окремо, вказуючи, що і як ми маємо робити. І якщо хочемо почути Його, якщо хочемо пізнати Його волю щодо нашого життя, то немає іншого шляху, ніж читати Біблію. Не можна відділяти моєї молитви від відповіді Бога, тобто від читання Святого Письма.
Приховані перлини
Собор також вказує, як наблизитися до пізнання Біблії. Передусім мова про її побожне читання та вивчення. Більшість віруючих зупиняються на першому рівні — побожному читанні. Але потрібно ще додати вивчення Святого Письма, глибше занурення у його зміст, що відкриває нові горизонти перед розумом і серцем. Як біблеїст, тобто людина, яка навчалася на спеціальному факультеті біблійних наук і присвячує себе викладанню Біблії, я визнаю, що саме вивчення допомагає відкрити витончений смак у зустрічі з Божим Словом. Коли ти розумієш (не просто знаєш), які можливі відтінки приховуються в тому чи тому слові та реченні, то й розум злітає ще вище у пізнанні мудрості Бога, і серце палає сильніше від кращого зрозуміння Божої любові. Таку переміну я помічав у студентах, коли вони після занять ділилися своїми враженнями; їхнє бачення Бога та віри ставало іншим після того, як вони вдивилися зі всією увагою розуму та серця у нібито відомий текст, який насправді приховував у собі дорогоцінну перлину.
Практичні примітки
Добре читати Святе Письмо разом з іншими, зокрема зі священиком, який може пояснити важкі місця або щось підказати. Правильно читати і в повноті розуміти Біблію можна лише у живому Тілі Христовому, яким є Церква. Тож якщо є питання, сумніви — краще запитати у священика. Так, однієї неділі св. Франциск з Ассизі слухав Євангеліє під час Меси. І воно його вразило, хоч перед тим він міг його чути вже багато разів. Після Меси Франциск підійшов до священика і попросив пояснити йому Євангеліє. Лише тоді впевнився, що почув та зрозумів правильно. Тому негайно виконав слова Ісуса Христа, які пролунали для нього.
Слухати Біблію й роздумувати над нею спільно з іншими – це неймовірно збагачує кожного учасника досвідом і вразливістю брата чи сестри, які так само, як і я, слухають Боже Слово і намагаються втілювати його у життя. Було б дуже добре, щоб у кожній парафії існували малі групи, де б можна було разом поглибити знання Біблії та розділити з іншими шлях прямування до святості.
Отець Патрик ОЛІХ OFM, Католицький Вісник
фінансово.
Щиро дякуємо!
