Таке гасло нового номера журналу «Слово», народженого під час буремних місяців Майдану. Цей випуск народжувався з нашого болю, тих відповідей, які ми собі давали, з нашої молитви і нашої любові.
Допомогли вправи від психолога В’ячеслава Лихогляда-Щасливого, його поради, як впоратися зі своїми емоціями, й такий виважений, тверезий погляд на ситуацію.
Поставивши останню крапку 14 лютого, ми не знали, як далі будуть розвиватися події, й гадки не мали про Небесну Сотню й весь жах, який відбудеться 20 лютого, але були твердо переконані в одному: «Настав час безперервної П’ятдесятниці, в горнилі якої в муках народиться нова українська нація».
Події змінювались так швидко, що, бувало, ми не встигали дописати статті, як виникали нові думки, нові пережиття й враження, ― і ми змінювали її наповнення. Приміром, після подій 19 січня попросили гостя номера, владику Бориса Гудзяка, ще раз прокоментувати події, оскільки інтерв’ю з ним ми взяли до цього.
Пам’ятаю свої яскраві враження від статті про Шевченка Галини Литвин. Вона зворушила мене до сліз. Тоді подумалось: вже хоча б заради неї одної журнал має побачити світ. Це щось неймовірне. Такого Шевченка ми справді не знаємо. Його спогадів з заслання, внутрішньої драми душі та глибокого уповання на Бога в складній життєвій ситуації.
Мене вразили скульптури Пінзеля ― цього українського Мікеланджело, про якого ми так небагато відомо. Надихнули слова Івана-Павла ІІ, сказані до нас під час візиту в Україну ще 2001 р., такі актуальні сьогодні; стаття Ольги Кічаєвої «Великий святий» про нього й останні роки його життя.
Особлива історія з обкладинкою. Мабуть, ще ніколи ми не шукали її так довго і з такими зусиллями. Навіть вперше оголосили фотоконкурс на нашому сайті. Здавалося б, фоторепортажів із Майдану безліч, та вибрати «саме той» кадр виявилось не так легко. І ось випадково натрапили на фото київського фотожурналіста Влада Соделя. Довго не могли відірвати погляду разом із дизайнером, було одностайне враження: це воно. Потім ― наполегливі пошуки контактів і способів зв’язатися з автором. Він одразу погодився й просто надіслав нам фото. Воно напрочуд вдало передає те, що ми намагались сказати: відбулася справжня революція духу. Прийшла весна духу, весна переміни, повернення до справжніх цінностей Євангелія. І повернення назад немає. Так, революція стала місцем зустрічі з собою: з власними комплексами й гідністю, власними страхами й відвагою, власною підлістю й шляхетністю, із власною байдужістю та солідарністю.
Час засукати рукави й братися до роботи, будуючи українську хату на міцному фундаменті християнських цінностей, час зосередитись на любові, а не на ненависті, на дії, а не на словах, на молитві, а не на дискусіях. Вчитися жити й мислити по-іншому: у своїй сім’ї, вдома, на роботі, в суспільстві.
Майбутнє України великою мірою залежить від нас і від тієї відповідальності, яку ми зуміємо на себе взяти. Небесна Сотня дивиться на нас. Вони віддали за Україну найцінніше, що мали ― своє життя. Що готові зробити ми, щоб їхня жертва не була марною?..
Плідного вам читання.
Слава Україні! ― Героям слава!
З молитвою, головний редактор журналу Уляна Андрусів
фінансово.
Щиро дякуємо!
