Божа інструкція для проповідування

Роздуми над Словом Божим на свято св. Луки, євангеліста

Чому Ісус дає таку детальну інструкцію що брати, чого ні, де зупинятись і так далі? Подивимося ближче на Божу інструкцію проповідування.

«Не беріть ні торби…»

Треба зазначити, що торба в давньоєврейському житті означала не лише сумку, де можна було щось носити з собою в дорозі, одяг чи їжу наприклад. Торба мала також символічне значення. Торби носили з собою фарисеї та книжники, куди вони збирали пожертвування на храм у Єрусалимі. Нерідко частину пожертвувань вони залишали собі. Тому торба мала також значення жадібності, крадіжки. Можливо тому Ісус посилає апостолів без торби, щоб ті відрізнялися від фарисеїв. Бо апостоли також проповідували про Царство Боже, але не мали з собою символу жадібності. Тому їхні свідчення та вчення не повинне було асоціюватися з фарисеями й люди ймовірно приймали його відкритіше.

«…ні палиці…»

Палиця або посох використовувався пастирями для овець. Фарисеї також часто носили з собою посохи або палиці, асоціюючи себе з духовними пастирями єврейського народу. Знову ж таки, Ісус хоче підкреслити відмінність Христових учнів від фарисеїв. Його навчання — не Закону, а любові. Палиця також використовувалась, щоб спиратися під час подорожей та оборонятися від диких звірів. Тут відсутність палиці може бути символом того, що учні мали спиратись лине на Бога та Його захист від зла.

«…ні взуття…»

Скоріше за все, тут мається на увазі, що Ісус говорить учням подорожувати взагалі босими. Це підтверджує уривок із Лк 22, 35-36: «Як Я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало? — Нічого», — відповіли».

Навіщо проповідувати босими? Зі Старого Заповіту пам’ятаємо уривки, коли Господь сказав Мойсею зняти взуття біля палаючого куща, бо там було святе місце, там був присутній Бог (див. Вих 3, 2-5). Ісусу Навину також було наказано зняти взуття, бо стояв на святому місці (див. ІсНав 5, 14-15). З цього можна зробити висновок, що коли учні ступали босими в будинки людей, тим самим вони показували присутність Бога з ними.

Дім у Біблії є також символом серця. Тому ця вказівка торкається моєї особистої євангелізації: я не можу приходити в серце людини, в її життя в брудному взутті, несучи туди бруд гріха, якісь образи, — а лише з повагою до людини як до храму Божого, в якому мешкає сам Бог.

«…нікого в дорозі не вітайте…»

Це не означає, що апостоли мали бути некультурними й не вітатися з людьми. Ось тільки на Близькому Сході навіть зараз слова «зайдіть до мене на 5 хвилин» означають зайти на годину-дві. Тому Ісус попереджає учнів, щоб вони не розпорошувались на балачки та кількагодинні вітання, але зосередилися на проповідуванні Слова.

Подорож без посоха, взуття та необхідних речей в торбі також означає повну довіру Богові та Його піклуванню. Потім учні повернулися радісні: «Повернулись сімдесят два з радістю, кажучи: “Господи, навіть і біси коряться нам ради імені Твого”» (Лк 10, 17).

Сьогодні Ісус говорить мені про те, як виглядає справжня євангелізація. У складних умовах («ягнята посеред вовків») бути не «праведним» фарисеєм — показовим християнином, але в повній довірі Богові та Його піклуванню з повагою ставитися до кожної людини, її життя, її серця. Не входити туди як законовчитель, але бути в присутності Божій і говорити до кожного серця обережно і з повагою, як до святині Божої. А Господь потім доведе справу до кінця, бо «послав їх попереду себе … куди сам мав іти».