Чи знаєш, чого бажаєш?

Роздуми над Словом Божим на вівторок IV тижня Великого Посту

Чи ми завжди розуміємо чого бажаємо? І чи важливо розуміти те, чого ми бажаємо?  Про це сьогоднішнє Євангеліє.

Звернімо увагу, що Ісус сам підходить до хворої людини й питає: «Чи ти хочеш стати здоровим?» Ну та хіба ж Ісус не розумів, що там, у Вітесді, люди лежали очікуючи зцілення… Яку ми чуємо відповідь хворого?

В оригіналі, у грецькому тексті, а також у перекладах іншими мовами відповідь починається звертанням: «Пане, не маю людини, щоб, коли…»  Відсутнє стверджувальне «так». Але Господь питав чи бажаєш, а не які перешкоди маєш! З відповіді людини на конкретне питання про її бажання слідує пояснення причин чому хворий усе ще хворіє. Здається, що той чоловік ніби пам’ятав навіщо він там лежить, але сам вже чітко не знав чого він хоче.

Ця хвора людина лежала на ліжку, не могла самостійно рухатися, залежала від інших та їхнього бажання чи не бажання віднести його до купальні. Образ хворого, який не знав, чого хоче і залежав від бажання інших, — це образ усіх людей, які скалічені тиском, контролем, надмірною опікою та гнітючими бажаннями інших. Образ тих, котрі не розуміють своїх власних бажань. Прикладів скалічення й залежностей не бракує. Наприклад: дорослий чоловік, який все ще живе з мамою, неодружений і не реалізований у житті, бо слідує її бажанням, а не своїм. Діти багатіїв, які впадають у різні залежності (наркотичні, алкогольні тощо), бо не знають, чого ще можна бажати, або живуть під гнітом впливових батьків та їхніх бажань. Маю близьку знайому, у неї впливовий батько, який усе за всіх завжди вирішував і тиском продовжує нав’язувати своє бачення. У дорослому віці моя знайома все ще не знає чого хоче, не має життєвих цілей, пливе за течією.

Хворий із Вітесди також символізує людину, яка не має життєвої мети та сприймає себе як жертву обставин. Інколи жити чужими бажаннями легше — звикаєш, що хтось буде вирішувати, а потім нести відповідальність. Цей хворий у Вітесді опосередковано перекладав провину на оточуючих, які не відносили його до купальні. То не він не певний чи бажає одужати — то вони його не несуть коли треба.

Для порівняння згадаємо зцілення сліпого Вартимея з Євангелія від Луки (Лк 18, 41‑43). Ісус запитав сліпого: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі?». І отримав конкретну відповідь: «Щоб я прозрів».

Порівняємо наслідки зцілення хворого з Вітесди та сліпого Вартимея. Хворий пішов і розповів про Ісуса фарисеям. Сліпий Вартимей «пішов за Ісусом, славлячи Бога».

Чи важливо Богу наше розуміння чого ми бажаємо? Впевнений, що так. Адже якщо немає мети, напрямку руху, то немає і руху. Втрачається час, життя, можливості, таланти, Божі плани для нас. Зрештою можемо втратити доступ і до Небесного Царства. Бог дав нам вільну волю, щоб ми обирали власні цілі, шляхи та бажання. Коли не знаємо чого бажаємо, то навіть не помічаємо змін у своєму житті. Хворий не подякував за зцілення й не написано, що він зрадів цьому.

Добра Новина пролягає в тому, що навіть якщо я той хворий, скалічений надопікою батьків або живу бажаннями інших, не знаю чого хочу і куди йти, уникаю відповідальності за своє життя, — Ісус сам приходить до мене і допомагає своїм запитанням, яке вже містить відповідь: «Чи ти хочеш……?»