Жан-Марі Леруа з Парижа щонеділі грає під час кількох Святих Мес. Органіст із 30‑річним стажем, зараз він записує в Україні власний альбом для підтримки українських бійців.
Цей француз дуже часто буває в Україні. Найчастіше він дає концерти у Києві, Чернівцях та Білгороді-Дністровському — там, де має давніх друзів. Два роки тому у столиці він познайомився з відомим українським композитором Мирославом Скориком. А 23 серпня, на концерті в Білгороді‑Дністровському, разом із двома скрипалями з оркестру Національного радіо України, вони зіграли знамениту Скорикову «Мелодію». Француз каже, цей твір чи не найточніше передає драматизм, який нині переживають українці.
Попри те, що Жан-Марі багато гастролює світом, він є церковним органістом. Його музика супроводжує Святі Меси в одному із католицьких храмів у 15-му районі Парижа. В Україні виступає, здебільшого, у концертних залах. Вперше ми познайомилися з цим унікальним іноземцем навесні, коли його виступ у Залі органної та камерної музики Чернівців зібрав переаншлаг. Тоді Жан-Марі придбав собі вишиванку і тепер на концертах в Україні грає у ній — як знак підтримки українців.
— У Франції немає такого, так би мовити, чіткого розподілу, що це церква чи музичний зал, — розповідає француз. Бо, наприклад, я вже неодноразово грав у Нотр-Дам де Парі, і важко це назвати суто виступом у храмі. Адже цей собор є водночас концертним залом, де часто звучать класичні композиції. У 80-ти відсотках храмів столиці Франції я вже сидів за органом. Скажу вам, що у Парижі залишилося ще дві церкви, в яких я не грав, але дуже хотів би це зробити. Це церква Сен‑Мадлен, що на площі Марії Магдалини, та базиліка Сакре-Кер, тобто Серця Христового, що на на вершині пагорба Монмартр, у найвищій точці міста. Мої батьки — католики, і в християнському дусі виховували і мене. Щонеділі ми відвідували Святі Меси і перший інстумент, з яким я познайомився у своєму житті, це був орган, який я чув у церкві. Особисто для мене грати на органі у храмі та у концертному залі — це, я би сказав, дві різні професії. Але я дуже органічно почуваюся і впершій, і в другій іпостасі.
Пан Леруа каже, що у неділю він грає під час аж п’ятьох Мес. Щоразу репертуар змінює. Зізнається, хоче парафіянам подати різну гарну музику. Багато з його улюблених творів, які органіст грає саме у церкві, ввійдуть до його альбому, який він записує зараз в Україні, зокрема, і у Чернівцях. Цей диск буде готовий до кінця року. Кошти з його продажу підуть на лікування українських бійців, поранених на Сході нашої країни. Твори, які ввійдуть до цього альбому — це, в основному, твори Баха. А ще на диску звучатимуть, зокрема, музика Букстегуде — німецького органіста, Маршана — відомого французького клавесиніста та органіста.
У запис альбому француз вкладає власні кошти, трохи допомагають друзі.
— Я дуже багато читаю про Україну, війну на Донбасі, — продовжує музикант. — Але всю інформацію з інтернету я перепровіряю у своїх українських друзів. В тому числі я знаю багатьох українців, які живутьу Франції, я разом з ними ходив на проукраїнські демонстрації у часи Євромайдану. Минулого року я їхав у потязі Київ-Запоріжжя і моїм сусідом був український боєць. Він їхав додому у відпустку. І на його формі, на плечі була нашивка з українським візерунком. На прощання він відірвав її і подарував мені. Також у мене є знайомий, який зараз воює у зоні АТО.
У свою музичну працю для України, француз вкладає і музичні знання, і душу. А про працю органіста зауважує:
— Навіть щоб грати на органі — як мінімум, треба бути віруючою людиною. Неможливо зрозуміти музику органу, якщо ти не розумієш духовності. Я — християнин, і саме це допомагає в тому, аби моя музика у храмі звучала якнайкраще. Церква, в якій я граю у Парижі, розташовується майже біля самої Ейфелеовї вежі — Нотр-Дам де Назарет. Це дуже сучасний храм, збудований у 30-х роках минулого століття. Перед тим на тому місці був якийсь склад, бо свого часу це був дуже занедбаний район Парижа. А вже у 2001 році храм був перебудований і зараз він має дуже сучасний вигляд.
Протягом вікенду я граю на органі під час п’ятьох Мес. Приходить майже тисяча людей. Хоча сама парафія налічує майже 75 тисяч прихожан. Французи вже менше ходять до храму. Зараз навіть похорон у церкві не роблять, хоча раніше так не було. Але я думаю, шо люди колись жалкуватимуть, що відійшли від церкви.
За матеріалами: Релігійно-інформаційна служба України
фінансово.
Щиро дякуємо!
