«Маємо радісну нагоду розламати хліб Божого слова, а через деякий час – розламати й отримати Євхаристійний хліб, поживу для нашої життєвої мандрівки. Всі ми, без винятку, потребуємо її, бо всі ми — жебраки Божої любові, що дає сенс життя та життя, що не має кінця. Ось чому також і сьогодні простягаємо до Нього руку, щоб отримати Його дари», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси з нагоди І Всесвітнього дня бідних, яку він очолив у базиліці св. Петра у Ватикані в неділю, 19 листопада 2017 року.
Проповідник зауважив, що й прочитаний євангельський уривок розповідає про дари, про те, що кожному з наc призначені Божі таланти, «відповідно до здібностей кожного». Отож слід, насамперед, визнати, що ми «талановиті в Божих очах».
«Ніхто не може вважати себе непотрібним, ніхто не може сказати, що він аж такий бідний, що не може дарувати щось іншим. Ми, — наголосив Святіший Отець, — обрані й благословенні Богом, який прагне наповнити нас своїми дарами більше, ніж тато й мама хочуть дати своїм дітям. І Бог, у чиїх очах жодна дитина не може бути викинута, немов непотріб, кожному довіряє місію».
Папа звернув увагу на те, що у притчі кожен слуга отримав таланти, які слід помножувати, але в той час, як двоє виконали своє завдання, третій не робить нічого, щоб таланти принесли плоди, й повертає лише отриманий, кажучи, що «боявся». У відповідь господар назвав його «лінивим і лукавим». «Що в ньому не сподобалося Господеві? Одне слово, яке, можливо, сьогодні вийшло з ужитку, але залишається дуже актуальним: “недбальство”. Його злом було не чинити добро», – сказав Папа, додаючи:
«Також і ми часто дотримуємося думки, що не вчинили нічого лихого, й почуваємося задоволеними, претендуючи на те, щоб вважатися добрими і праведними. Але, таким чином, ризикуємо поводитися як лукавий слуга: він також не вчинив нічого лихого, не знищив талант; більше того, надійно зберіг його в землі. Але нічого не робити — замало. Бо Бог не контролер, який шукає незакомпостовані квитки, але Отець, який шукає дітей, кому ввірити свої блага і задуми. Й стає сумно, коли Отець любові не дістає великодушної відповіді любові від дітей, які обмежуються лише дотриманням правил, виконанням заповідей, немов наймити в домі Отця».
Як пояснив Святіший Отець, лукавий слуга заздрісно оберігав отриманий талант. Але той, «хто турбується лише про збереження й утримання скарбів минулого», не є вірний Богові, — а лише той, хто примножує таланти, бо «має ту саму ментальність, що й Бог і не залишається нерухомим». Така людина «ставить на карту своє життя задля інших» й «лише одну річ занедбує: свою користь», і це – «єдине допустиме занедбання».
«Недбальство — це також великий гріх щодо бідних. У цьому разі воно набирає конкретного імені: байдужість. Це означає сказати: “Мене це не стосується, це не мої справи, це провина суспільства”. Це означає відвертатися в інший бік, коли мій ближній у потребі, перемикати канал, коли серйозна справа завдає нам незручності; це також означає обурюватися перед лицем зла, але нічого не чинити. Бог, однак, не запитуватиме нас, чи ми мали справедливе обурення, але чи робили добро», – вів далі Папа, поділившись думками про те, що слід чинити, аби сподобатися Богові.
Він зазначив: коли хочемо зробити щось приємне нашим найдорожчим через подарунок, то маємо знати їхні смаки. Коли ж мова про Господа Бога, Його смаки знаходимо на сторінках Євангелії. «Все, що зробили одному з моїх братів найменших, ви Мені зробили», – каже Господь. І тими Його улюбленцями є голодні й хворі, чужинці та в’язні, бідні та покинуті, потребуючі, відкинені, немов непотріб.
«В особі бідного до дверей нашого серця стукає Ісус та спраглий просить любові. Коли перемагаємо байдужість та в ім’я Ісуса посвячуємося Його найменшим братам і сестрам, стаємо Його добрими та вірними друзями, з якими Йому приємно проводити час», – сказав Папа, наголошуючи, що саме в бідних проявляється присутність Ісуса, «який, бувши багатим, став убогим».
«І якщо в очах світу вони не вартують багато, саме вони є тими, хто відкриває нам шлях до неба, вони наш “паспорт” до раю, – додав Святіший Отець. – І подбати про них, що є нашим справжнім багатством, – наш євангельський обов’язок, а чинити це слід не лише даючи їм хліб, а й ділячись із ними хлібом Божого слова, якого вони є найприроднішими адресатами. Любити бідного означає боротися проти всіх форм бідності, духовних і матеріальних».
Підсумовуючи, Папа зауважив, що дозволити бідному доторкнутися до нашого життя принесе нам користь. Це нагадуватиме нам про те, що насправді вартісне: «любити Бога і ближнього». «Лише це триває назавжди, все інше – проминає; отож усе, що вкладаємо в любов, залишиться, а все решта – випаровується», — сказав він, підкреслюючи, що вибір за нами: «жити, аби мати на землі, чи давати, аби здобути в небі».