Роздуми над Божим словом на Велику середу
Тоді один із Дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників і каже: «Що хочете мені дати, і я вам Його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб Його видати. Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти Пасху?» Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: час Мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями Моїми». Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготували Пасху. Коли ж настав вечір, Він сів до столу з Дванадцятьма учнями, і коли вони їли, Він промовив: «Істинно, кажу вам: один з вас Мене зрадить». Засмучені глибоко, почали кожний із них запитувати Його: «Чи то часом не я, Господи?» Він відповів: «Хто вклав зо Мною руку в миску, той Мене зрадить. Син Чоловічий іде, як написано про Нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!» А Юда, зрадник Його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив».
Мт 26, 14-25
Зрада Юди вимальовується ще перед подіями, пов’язаними зі Страстями та смертю Ісуса Христа. По суті, вся ця історія починається з того, що Юда йде до можновладців і пропонує віддати їм у руки свого Вчителя.
У сьогоднішньому євангельському читанні Христос пророкує, що один з учнів зрадить Його, — і каже це безпосередньо перед встановленням Євхаристії. Але зауваж, що в центрі уваги тут не так падіння учня, як доброта і милосердя Ісуса. Він знав наміри Юди, та водночас не викрив і не засудив його при всіх. На запитання Юди: «Чи то часом не я, Учителю?» — Господь лише сказав таємничо: «Ти мовив» (Мт 26, 25). До останнього моменту Христос прагне врятувати учня від неправильного кроку і привести до покаяння.
Саме так Христос ставиться й до тебе. Він не хоче тебе соромити, принижувати чи засуджувати. Господь бажає тільки пробачити тобі та наповнити тебе своїм милосердям. Хоче відновити твою гідність Божої дитини. Та водночас ніколи не змушує робити щось проти твоєї волі, зокрема й каятися. Бог обдарував тебе вільною волею і тому завжди терпеливо чекатиме, коли ти добровільно наважишся визнати свій гріх, примиритися з Ним і прийняти Його прощення.
У ці останні дні Великого Посту постав собі кілька нескладних запитань:
- Чи не приховую я від Господа якихось думок або вчинків?
- Чи не заперечую я свою відповідальність за гріхи, вчинені проти себе та проти інших?
- Чи повністю моє серце відкрите на Бога?
Якщо відповіді на ці запитання відкриють новий пласт непривабливої правди про твій гріх, то поспіши розкаятися. Ще не пізно! Визнай свої гріхи — і Господь вкаже тобі шлях визволення з рабства і прийме у свої обійми, як милосердний батько блудного сина.
«Отче, я згрішив проти неба і проти Тебе. Прости мені та поверни мене на дорогу життя».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Дивіться YouTube-канал журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
