У п’ятницю, 13 листопада, у Вінниці відкрилася виставка «За нашу і вашу свободу. Польсько-український союз 1920 р. Братство зброї перед лицем більшовицької агресії».
Захід, приурочений до Дня Незалежності Польщі, що його польський народ відзначає 11 листопада, проходив на площі, яка носить назву Європейська, біля вежі, що є одним з символів міста над Бугом.
«В нинішніх умовах, через пандемію, — сказав для CREDO Генеральний консул Республіки Польща у Вінниці пан Дам’ян Цярцінський, — ми не маємо можливості відзначити День незалежності так, як ми це робили кожного року. Тому вирішили провести такий захід, в якому головну увагу приділено польсько-українському співробітництву, зокрема — військово-політичному союзу двох держав, Польщі та Української Народної Республіки, укладеному сто років тому, у 1920 році. Згадати про нього — а я хочу підкреслити, що у Польщі про нього завжди пам’ятають — на мою думку, особливо важливо для вінничан. Адже саме у Вінниці відбулась зустріч голів обох держав — Юзефа Пілсудського і Симона Петлюри».
Пан Дам’ян навів приклад, який свідчить про те, що в Польщі про спільну з УНР боротьбу проти більшовицької навали дійсно пам’ятають. В нинішньому році в польському місті Скєрнєвіци, неподалік Варшави, відкрито пам’ятник маршалу Юзефу Пілсудському. В його композиції представлені також і особи Симона Петлюри та … президента Франції і героя антинацистського опору французького народу Шарля де Голля, котрий у 1920 році був представником Антанти в Польщі.
Цей приклад пан консул навів також і у своєму виступі під час відкриття виставки: «1920 рік, — сказав він, — залишиться в нашій історії як рік українсько-польського військового союзу. Українці і поляки під проводом Симона Петлюри і Юзефа Пілсудського разом визволяли Київ від більшовиків, потім разом боронили польську землю. Так, український генерал Безручко керував обороною міста Замосць. В той рік все склалось не так, як бажали і поляки, й українці. Події спільної антибільшовицької боротьби завершив Ризький мирний договір, який, м’яко кажучи, був не на користь України. Але я впевнений, що усе те, що відбулось сто років тому, не було даремним. Події 1920 року дали поштовх як для збереження і зміцнення незалежності Польщі, так і для відновлення незалежності України, яке відбулось у 1991 році».
Ініціатива створення цієї виставки належить Фонду «Свобода і Демократія». В числі ініціаторів, пан Дам’ян назвав ім’я Роберта Чижевського — співробітника Польського інституту в Києві, чий прадід був військовим армії УНР і брав безпосередню участь у подіях, представлених в експозиції виставки. В серпні нинішнього року виставку було відкрито у Варшаві, в її відкритті брав участь Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Польща Андрій Дещиця. Україномовну версію виставки підготувало Генеральне консульство Республіки Польща у Вінниці у співпраці із Центром історії Вінниці.
«Важливо, — сказав для CREDO заступник директора Центру історії Вінниці пан Сергій Гула, — що виставка презентована саме у Варшаві й у Вінниці — столиці польської держави і місті, яке сто років тому було тимчасовою столицею Української Народної Республіки. Події, які відбувались тоді у Вінниці залишили слід, як в українській, так і в польській історії. Саме тут проходили попередні перемовини, саме звідти розпочався спільний похід українських і польських військ проти більшовиків».
Пан Сергій докладно розповів про матеріали, представлені на виставці. Як говорить сама її назва, вони розповідають про спільну боротьбу армії Української Народної Республіки і Війська Польського проти агресії більшовицької Росії. Але ті, хто створювали виставку, не обмежились одним тільки 1920 роком. В її експозиції знайшли місце і матеріали про пробудження національної свідомості поділених між різними імперіями українського і польського народів. В них, зокрема, представлені й особи тих, які стали світочами цього відродження: для поляків ним став Адам Міцкевич, для українців — Тарас Шевченко. Розповідається також і про те, як в ході Першої світової війни і українці, і поляки, передбачаючи, що наслідком війни стане територіальний переділ в Європі, який відкриє шлях для здобуття незалежності і створення національних держав, створювали свої військові формування, які мали стати основою для майбутніх національних армій. Це були Польські Легіони і Корпус Українських Січових Стрільців. Окремі стенди виставки присвячені також і подіям після 1920 року. Вони розповідають про організоване більшовицькими спецслужбами вбивство Симона Петлюри у Парижі, а також про долі українців, котрі залишились у Польщі після падіння УНР і більшовицької окупації України. Деякі з них воювали у складі Війська Польського проти гітлерівських загарбників у 1939 році, брали участь у антинацистському русі опору, зокрема — у Варшавському повстанні 1944 року. І, за що треба віддати належне творцям виставки, вони не оминали «гострих кутів», яких у відносинах між поляками і українцями теж, на жаль, було чимало.
«Хочу подякувати, — сказав, виступаючи на відкритті виставки, заступник голови Вінницької обласної ради Михайло Кременюк, — усім полякам за те, що підтримували нас. І підчас Майдану, і коли почалась Антитерористична операція …». Михайло Володимирович висловив побажання, щоб Україна і Польща і далі йшли пліч-о-пліч, будуючи сильні, дійсно незалежні економічно і політично, демократичні держави.
Подібне побажання, «щоб ми спільно століттями робили наші народи більш багатими економічно і духовно» висловив заступник вінницького міського голови Андрій Очеретний.
Директор Державного архіву Вінницької області доктор історичних наук Юрій Легун сказав про події 1920 року, що саме на цю сторінку спільної українсько-польської історії потрібно орієнтуватися.
Про те, наскільки важливо пам’ятати події, представлені на виставці, у світлі новітньої російсько-української війни, сказав у своєму виступі керівник Центрального регіону Інституту національної пам’яті України Богдан Галейко. «Нині і Україна, і Польща знову стали заборолом Європи проти тієї ж самої небезпеки», — сказав пан Богдан. Тому досвід співробітництва, за його словами, має стати дороговказом для обох країн.
По закінченні відкриття виставки на Європейській площі відбулись заходи, підготовлені Центром розвитку і партнерства «Полонія», як, зокрема, концерт польської патріотичної пісні, а також конкурси для дітей. Їх мета, за словами голови правління Центру «Полонія» пані Марії Козирської-Мазур, полягала в тому, щоб, з одного боку, наблизити вінничанам польську культуру і традиції, з іншого – щоб ті з вінничан, які свідомі свого польського походження, «відчували, що вони не самотні».