Вже 100 років в Україні аборти вважаються законними. Легалізація абортів не лише коштувала мільйонів знищених людських життів — це докорінно змінило людську свідомість, яка перестала сприймати їх як зло.
Історія
Радянський Союз, до складу якого входила і Україна, став першою країною у світі, де було узаконено аборти. «Об охране здоровья женщин» — так називалася постанова Народного Комісаріату охорони здоров’я і Народного Комісаріату юстиції від 18 листопада 1920 року. Як і зараз, так і сто років тому це відбувалося нібито з метою захисту жінки. Цікаво, що в тексті постанови говориться про аборти як про тимчасову необхідну міру: будівничі «світлого соціалістичного майбутнього» називають це явище «моральними пережитками минулого та складними економічними умовами сучасності» і пророкують у майбутньому повне зникнення абортів як явища.
Однак реальність виявилася іншою. Легалізація абортів не лише коштувала мільйонів знищених людських життів — це докорінно змінило людську свідомість, що перестала сприймати їх як зло. Відсутність моральних та духовних орієнтирів разом із дуже низькою культурою інтимних стосунків призвели до того, що кількість абортів почала зростати, сягаючи жахливих цифр. Аборти стали буденним явищем у житті радянської жінки, яка протягом життя могла пройти через це десять, а то й більше разів.
Наступною після СРСР країною світу, що легалізувала аборти, стала Швеція (1937 рік), до якої згодом почали долучатися соціалістичні, а там і розвинені капіталістичні країни. Останньою до цього списку долучилася Ірландія, що вважалася традиційно католицькою країною: аборти там було легалізовано 2018 року.
Сучасність
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку жінки в усьому світі роблять близько 40-50 млн абортів, що означає 125 тис знищених життів щоденно. Сумною є статистика і в Україні. За даними Міністерства охорони здоров’я, кількість абортів, зроблених українськими жінками у 2019 році, зросла майже на 60% порівняно з 2018 роком. «Кількість абортів, за даними закладів охорони здоров’я, що перебувають у сфері управління міністерства, за 2019 рік становить 74 тис. 606, з них 727 зроблено неповнолітнім особам», — відзначають у МОЗ.
У сучасному світі питання права на аборт давно вже вийшло з соціальної площини і перейшло у площину політики, що яскраво видно на прикладі останніх виборів у США. ЗМІ усього світу, не виключаючи і католицькі, вже встигли оголосити Джо Байдена «другим американським президентом-католиком». Не раз Байден висловлювався на підтримку вільних абортів як беззаперечного права жінки, за що також не раз його не допускали до Причастя, а Демократична партія, яку він представляє, виступає з такими ініціативами, як постнатальні аборти (вбивство немовлят, що вижили після абортів) або дитяча евтаназія — позбавлення життя хворих дітей за рішенням батьків.
Канонічне право висловлюється з цього питання чітко та однозначно: «Той, хто вчиняє аборт, підлягає відлученню згідно з наперед винесеним судовим рішенням (latae sententiae)» (ККП, частина ІІ, канон 1398). Це стосується не лише самих жінок, що роблять аборти, а й інших співучасників гріха: осіб, що в той чи інший спосіб підтримують абортивну індустрію, намовляють чи змушують жінок до абортів, медиків, які виконують такі операції.
Однак якщо подивитися на американську статистику, стає зрозуміло, як абортна ментальність може приживатися у свідомості людей, що називають себе католиками.
У США кожні чотири вагітності з десяти закінчуються абортами, що означає 22% від загального числа вагітностей щорічно. Згідно з опитуванням RealClear Opinion Research, проведеним 2020 року за підтримки EWTN, 53% опитаних католиків не вважають аборти безумовним злом і 51% вважає, що вони мають бути легальними. За опитуванням Інституту дослідження громадської думки Ґеллапа, 21% із загального числа американців вважає, що аборти мають бути заборонені за будь-яких обставин, тоді як серед тих, хто ідентифікує себе як католики, такої думки дотримується лише 11%.
Де про це написано у Біблії?
Нещодавно Польщею прокотилася хвиля масових протестів, що обстоювали право жінок на вільний аборт. Люди, обурені законодавчою забороною на євгенічні аборти — тобто переривання вагітності у разі ймовірних патологій у майбутньої дитини, — вдиралися у храми, перебивали Святі Меси. Лють протестувальників переключилася з уряду на Церкву, й саме від неї вони вимагали фактично перестати дотримуватися власного вчення, яке називає аборт убивством.
З боку захисників абортів часто можна почути закид про те, що у Святому Письмі не міститься ніяких прямих заборон на аборти. Однак насправді проблема полягає в тому, що ці люди не бажають визнати за ненародженою дитиною права на власне життя, а отже — назвати її знищення вбивством.
«Біблійна антропологія дуже чітко показує, що життя людини розпочинається в лоні матері, — каже бібліст о.Роман Лаба OSPPE. — У Святому Письмі не раз зустрічаються згадки про те, що Бог виткав людину в утробі матері (Пс 139, Єр. 1, 4-5), від лона матері назвав її ім’я (Іс 49,1). У біблійному середовищі ім’я означає сутність, особу. Наприклад, у єгиптян, коли бажали покарати особу, то з її надгробного обеліску усували її ім’я. Те, що Господь називає ім’я від утроби, означає, що в лоні матері людина вже починає існувати.
У Старому Завіті ми зустрічаємо згадки про жертвоприношення дітей, яких, зокрема, ховали під брамами новозаснованих міст. Вважалося, що вони мали випросити достаток і процвітання. Сучасна абортивна антикультура так само приносить у жертву дітей в ім’я певних вигод: кар’єри, грошей, комфорту. Аборти засуджувалися вже в Дідахе, їх засуджували такі Отці Церкви, як Мелітон Сардійський, Тертуліан, Климент Александрійський, Василій Великий — останній говорить про те, що аборт є смертельним гріхом без огляду на рівень розвитку плоду. Святий Августин порівнював аборти зі старозавітним дітовбивством; безкомпромісним був Тома Аквінський, прирівнюючи їх до вбивства. Папа Пій ІХ у конституції “Apostolicae sedis” установив за звершення аборту автоматичну екскомуніку».
Рятувати життя словом і ділом
«Той факт, що Радянський Союз першим легалізував аборти, говорить, що ідеологія комунізму не просто пов’язана з антропологічною помилкою чи хибною філософією. Біля джерел цієї духовної отрути стоять певні сили — сили темряви, — каже о.Роман Лаба. — Я погоджуюся з нашими пастирями, які говорять, що боротьба pro-life — це насамперед духовна боротьба. Тому нашим акціям та просвітницькій діяльності мають передувати молитва, пости і покутні духовні практики».
Українські єпископи у своєму Посланні з нагоди 100-ї річниці від початку геноциду ненароджених дітей також наголошують, що серед душпастирських дій, покликаних до збереження життя, має бути спрямована на це соціальна діяльність: відкриття й підтримка державою центрів сімейної консультації та центрів допомоги жінкам, що опинилися у складних життєвих обставинах. Цієї ж думки дотримується Діана Ільницька, засновниця християнських курсів «Дар життя».
«У дискусіях про аборти часто наводять аргументи: ти маєш або не маєш на це право, християни посилаються на те, що всередині матері вже є жива дитина, тоді як інші не вважають плід дитиною. Але дуже мало хто говорить: ось адреса, приходьте туди і ми вам допоможемо, ми разом впораємося з цією ситуацією. На мою думку, вагомим аргументом, здатним переконати жінку зберегти життя дитини можуть стати місця, де жінку підтримають, допоможуть народити і далі бути в безпеці разом із дитиною».
Серед таких — благодійний проект у підтримку вагітності «Збережи дитину», Дім захисту життя, яким опікуються сестри-канонічки у селі Писарівка Хмельницької області, Центр святого Мартіна де Порреса у Фастові (Київська область), Будинки самотніх матерів від Карітас-Спес, Консультаційно-освітницький центр у Львові, що має програми підтримки жінок у випадку непланованих вагітностей — як християнок, так і тих, що не належать до Церкви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
