Римо-Католицька Церква в Україні, як невід’ємна частина Вселенської Церкви, має вписаним у свій «генетичний код» самарянське служіння уразливим та потребуючим.
Тож буквально з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну римо-католики почали активно реалізовувати різноманітні гуманітарні проєкти, зокрема і спрямовані на збереження та відновлення ментального здоров’я.
Єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович очолює Комісію душпастирства родин при Конференції єпископату РКЦ в Україні, а також відповідає за створення реабілітаційного центру й розвиток локальних осередків психологічної та духовної підтримки військових і членів їхніх сімей. Він розповів для CREDO, чому вважає, що духовно-психологічна допомога – це шлях до зцілення ран, завданих війною, і шанс рухатися далі, — та яка роль Церкви у цьому:
— Церква бачить, що відбувається з людьми: з військовими, їхніми сім’ями, з вимушеними переселенцями. Це дуже уразлива частина нашого суспільства. Їм потрібна допомога. Наше покликання — нести цю допомогу. І психологічну, і духовну. Хочемо прийти до людей з Богом, який здатний лікувати рани. Люди страждають не лише від фізичного болю. Хтось страждає, бо не може пробачити себе; хтось тому, що не може пробачити своїх кривдників; не всі можуть прийняти свою історію, змиритися з тим, що з ними сталося. Зрештою, є реальність гріха, почуття провини, і замало назвати це якимись психологічними термінами. Цього просто недостатньо у більшості випадків. Тож ми хочемо у співпраці з психологами нести людям також і духовне зцілення. Ми переконані у тому, що це надзвичайно важливо.
І зараз ми вчимося, як правильно надавати таку комплексну допомогу. Маємо команду фахівців, на чолі з о. Олегом Саламоном, які вже зараз проводять навчання і для священників, і для мирян. Ми свідомі того, що аби опанувати всі ці методи, потрібен час, а щоби їх із користю застосовувати, потрібно багато любові. Часу в нас мало; але любові, сподіваюся, достатньо багато для того, щоби слухати людей.
Люди потребують бути вислуханими, почутими. Вони шукають розуміння, підтримки. Наше завдання — дати їм це. Частина тих, хто бере участь у навчанні, вже мають психологічну освіту і лише поглиблюють якісь конкретні знання та навички. Також ми активно співпрацюємо з Християнською службою порятунку, яка теж займається реабілітацією військовослужбовців та постраждалих внаслідок бойових дій.
Дуже сподіваюся, що нам вдасться якнайшвидше завершити наш реабілітаційний центр, де, крім психологічної будемо, пропонуватимемо також інші форми реабілітації. Цим питанням займається о. Олександр Халаїм. Він налагоджує зв’язки, щоб ветерани могли також проходити фізіотерапію та якусь найпростішу медичну реабілітацію на базі нашого центру.
Про те, як відбувається навчання спеціалістів, хто бере в ньому участь і чого саме навчають, розповідає о. Олег Саламон, який, власне, і проводить ці семінари з набуття базових навичок першої психологічної допомоги людям у стресі, кризі й травмі.
Отець Олег — священник Львівської архідієцезії, психолог, психотерапевт, асистент кафедри спеціальної освіти Львівського національного університету ім. Івана Франка, Голова правління Благодійного фонду ім. Йоана Павла ІІ, національний президент і член правління ГО «Справа Кольпінга в Україні» та член багатьох міжнародних асоціацій психотерапевтів.
— Моє служіння ветеранам триває від початку російсько-української війни, але за останній рік потреби суттєво зросли і запит на психотерпевтичну допомогу значно підвищився. Саме тому виникла ідея розробити навчальну програму з психологічної допомоги для тих, хто готовий працювати з травмами війни. У співпраці з єпископом-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радославом Змітровичем, громадською організацією «Християнська служба порятунку» (ХСП) та Міжнародною католицькою міграційною комісією (ІСМС) вдалося запустити навчальну програму. Я дуже вдячний усім, завдяки кому наші психологи, які працюють при Загальному душпастирстві Львівської архідієцезії у Центрі духовної, психологічної та психотерапевтичної допомоги, можуть здійснювати таке необхідне у наш час служіння. Їхня праця сьогодні дуже важлива, адже цей проєкт охоплює ще один важливий аспект, а саме — підвищення кваліфікації психологів та психотерапевтів. У межах цього проєкту нам вдалося провести два дуже важливі тренінги по травматерапії з відомими тренерами, військовими психологами, які мають великий досвід роботи і готові ним ділитися. Також ми запустили курси, на яких навчаємо наших психологів та волонтерів, як працювати з воєнною травмою у військових, родин військовослужбовців, людей, що постраждали внаслідок воєнних дій та стали жертвами воєнних злочинів. Ми проводимо модулі по різних містах України і готуємо кваліфікованих спеціалістів, які зможуть допомагати у локальних пораднях при парафіях, але також виїжджати на фронт.
Маємо також багато викликів на місцях, які пов’язані з війною: вимушені переселенці, сім’ї захисників, самі захисники — і ті, що готуються до відправки на фронт, але також і ті, що вже служать: усі вони потребують психологічної підтримки.
Ще до повномасштабної війни ми ініціювали при Загальному душпастирстві групу зі священників, черниць та мирян із відповідною освітою, які могли би надавати психологічну допомогу тим, хто її потребує. Налагодили співпрацю з громадськими організаціями, які займаються подібними питаннями. Намагаємося спільно допомагати тим, хто потребує психотерапії або просто поради спеціаліста.
Переживання кожної людини, незалежно від відстані до епіцентру подій, це досвід, що травмує психіку. Війна зачіпає всіх. Люди розгублені, тривожні; руйнується майбутнє. Людині у такому стані потрібне кризове втручання, щоб вона могла хоч би частково повернути контроль на своїм життям. І я вдячний своїй команді — пані Юлії Юрків, яка є аспіранткою кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка і працює клінічним психологом у Госпіталі ветеранів війни ім. Юрія Липи у Винниках біля Львова; а також о. Миколі Біскупу, священнику Львівської архідієцезії РКЦ, який є консультантом-психологом та TPSS+ травматерапевтом, — за плідну співпрацю в цьому напрямку. Ми разом проводимо навчання, паралельно підвищуємо власну кваліфікацію, щоб якісно реагувати на виклики сьогодення.
На запитання відповів також о. Олександр Халаїм, священник Кам’янець-Подільської дієцезії РКЦ, військовий капелан, місіонер Милосердя, який дуже активно залучений в освітній процес та створення реабілітаційного центру для ветеранів і членів їхніх сімей. Він розповів про те, як Римо-Католицька Церква в Україні відповідає на цей складний виклик воєнного часу і яким чином допомагає людям упоратися з наслідками війни:
— Церква свідома того, що активні бойові дії завершуються перемогою, але війна як явище буде довго тривати в головах і серцях тих, хто на ній воював. Їм потрібна буде допомога і Церкви, і професіоналів у царині психології. Саме тому ми шукаємо людей, які могли би допомагати ветеранам повернутися з війни. Ми акцентуємо на тому, що реабілітація ветеранів та членів їхніх сімей має бути духовно-психологічною. Звісно, ми будемо також старатися, за потреби, організувати і фізичну реабілітацію, залучаючи спеціалістів. А от що стосується зцілення сфери духовного і психологічного стану — ми маємо самі стати у цьому фахівцями. Маємо навчитися допомагати людям правильно.
Зараз будуємо реабілітаційний центр. Він буде розташований у приміщенні римо-католицької семінарії Кам’янець-Подільської дієцезії, яка будується у Шаровечці. Планується створення денного стаціонару, але буде також можливість санаторного перебування разом із сім’єю, якщо хтось буде з іншого міста. Ми також домовилися з військовим госпіталем, щоби військових, які проходитимуть у нас духовно-психологічне відновлення, приймали до себе на фізіотерапію чи на якісь потрібні процедури або курс лікування. Ми вже маємо людей, готових працювати в цьому центрі. Зараз вони навчаються у Польщі та Німеччині. Підвищують свою кваліфікацію. Поки наш реабілітаційний центр перебуває на етапі будівництва — ми усі, хто задіяний у цю справу, навчаємося, вчимо інших, розробляємо програми допомоги.
На сьогодні підготовка фахівців уже відбувається в кількох містах. Навчальні модулі проводяться в Городку, Львові та Києві. Кваліфіковані спеціалісти на чолі з о. Олегом Саламоном формують групи, які надаватимуть першу психологічну допомогу при парафіях чи створених спеціалізованих центрах. У цих групах є і миряни, і священники, і богопосвячені. Вони працюють над тим, щоби збагатити свої знання з психології, навчитися певних практик та моделей. Є надія, що невдовзі запустимо чергові групи в Києві та Львові; можливо, в Одесі. Серед наших студентів уже є люди, які починають робити перші кроки у практикуванні набутих знань: їздять на передову, щоб підтримувати військових через курси психологічної самодопомоги, кризового втручання, психоедукації.
Віта Якубовська
фінансово.
Щиро дякуємо!
