Травень для католиків — місяць, присвячений Діві Марії. В усіх храмах щодня відбуваються так звані Травневі молебні, під час яких віряни моляться Лоретанську літанію, а 13 травня розпочинаються Фатімські молебні.
Загалом, Католицька Церква протягом літургійного року не раз вшановує Діву Марію: і як Богородицю, і як Матір Церкви, і як Царицю Святого Розарію, і як Помічницю християн…
Як бачимо, у нас дуже розвинений культ Богородиці; та все ж є певна небезпека перетворити це вшанування на шерег формальних ритуалів і релігійних практик, за якими не буде глибшого розуміння ролі та значення Марії з Назарета в Історії спасіння, ані особистих взаємин із Тією, яку сам Ісус залишив нам як Матір та Заступницю.
Про потребу вшанування Божої Матері, здорову марійну духовність і сенс заступництва Марії за нами у Бога розмовляємо на CREDO з о. д‑ром Матеушем Годеком, маріологом, настоятелем парафії св. Архангела Михаїла у Павлограді (Харківсько-Запорізька дієцезія).
— Давайте почнемо з початку. Як формувалася Ваша особиста побожність до Діви Марії?
— «Радуйся, Маріє» — це одна з перших молитов, яких я навчився у дитинстві. І відколи я взагалі почав молитися й бодай щось розуміти про сенс молитви і про те, в чому вона має полягати, я не міг собі уявити своїх щоденних молитов без цієї, яка має джерело в Євангелії від Луки.
— Хто навчив Вас молитися?
— Моя мама і обидві бабусі відіграли важливу роль у моєму релігійному вихованні. Це вони вчили мене молитися і завдяки ним я вважаю чимсь очевидним і природним звертатися до Марії у своїх молитвах. Пригадую теж, як невдовзі після мого Першого Причастя один священник дуже заохочував мене молитися Розарій. Відтоді я старався помолитися принаймні один десяток щодня. І хоча я також дуже шаную Пресвяте Серце Ісуса і молюся до різних святих, — але якщо хтось просить мене про молитву у важливій для нього справі чи я сам відчуваю потребу за когось помолитися, то дуже люблю Коронку до Семи Скорбот чи Семи Радостей Матері Божої.
— А якщо у людини виникають сумніви щодо доцільності просити Марію про заступництво за нами в Бога, адже ми маємо привілей звертатися до нашого Небесного Отця безпосередньо?
— Коли я дорослішав, коли роздумував над своїм покликанням, у мене теж виникало багато запитань, і зокрема я хотів знати, чому ми молимося за заступництвом святих і Діви Марії. Ця практика викликала у мене певні сумніви, і я теж я хотів знати, навіщо нам ці посередники. Але відповідь проста: ми часто просимо людей, щоб помолилися за нас; то чому нам не попросити Марію, яка є найближче до Бога, щоби теж помолилася за нас, у наших потребах і наміреннях? Уже пізніше, коли я навчався на маріології, був такий предмет — «теологія посередництва», і викладач пояснював: що ближчі ми до Марії, то ближчі до Ісуса, а водночас — що ближчі ми до Бога, то ближчі до Марії.
— Чому Ви вирішили вивчати саме маріологію?
— Був такий момент, під час навчання у семінарії, коли я переживав певні труднощі й відчував, що сам із цим не впораюся. Мені була потрібна допомога. У цей час я був недалеко санктуарію у Вонвольніці, у каплиці, де відбувалися об’явленння Пресвятої Діви Марії. Я молився до Неї, просив Її про допомогу на шляху до священства, і обіцяв Їй, що зроблю все можливе, щоби студіювати маріологію. Ось уже п’ять років як я священник і маю ліценціат із маріології. Така історія.
— Загалом католики і справді мають дуже велику побожність до Діви Марії, дехто навіть якусь гіперболізовану; але можемо спостерігати і дещо «протестантизований» підхід до культу Богородиці. Є якісь «ліки» від обох цих крайнощів?
— Люди мають різний рівень знань і різний рівень розуміння, а також різний рівень вразливості навіть щодо істин віри. Що для когось занадто — для іншого є цілком нормальною релігійною практикою. Справді, є частина католиків, яка йде у напрямку відкинення культу Марії; є й ті, хто практикує так звану максималістичну маріологію, коли Марія важливіша за Ісуса. Усім раджу частіше згадувати подію, яка відбулася під хрестом Ісуса, той момент, коли Він, помираючи, каже до Апостола Йоана: «Ось Мати твоя». Це і є ключ до правильного розуміння ролі та місця Марії у житті християнина і до розуміння того, які в нас мають бути з Нею взаємини. Але мені видається, що все ж більшість свідомих католиків мають цілком згідне зі вченням Католицької Церкви сприйняття особи Богородиці та Її культу. І це заспокоює.
— Психологи кажуть, що наш образ Бога Отця багато в чому зумовлений тим, яким був чи є для нас земний батько. Можливо, і з прийняттям Марії як нашої Матері теж подібно?
— Досвід нашого дитинства і стосунків із батьками впливає на те, як ми дивимося на світ, і певною мірою — на те, як ми будуємо свої стосунки з Богом чи з Марією. Але не варто забувати, що на те, як ми бачимо Бога, впливають не лише життєві обставини, але й благодать, яка, будуючи на нашій природі, чинить її більш досконалою. Завжди є варіанти. Можна спинитися і не рухатися назустріч Богові, пояснюючи це своїм негативним досвідом стосунків із власним батьком, чи не приймати Марію, бо мама була далека від ідеалу материнства. А можна віднайти в Марії маму, якої нам бракувало, — як це було зі св. Йоаном Павлом ІІ. Він рано втратив маму і всю свою любов та відданість скерував до Богородиці. Усі ми маємо якісь рани, але Бог може їх зцілити, очистити, виправити те, що пішло не так, і зробити це за посередництвом Мами свого Сина, адже Вона і наша мама також. Бог запрошує нас приходити і віддавати ці проблеми, болі, рани, брак прощення, і обіцяє полегшення.
— Ісус Христос заохочує нас звертатися до Марії, просити Її заступництва та опіки. А люди запитують: як робити це правильно?
— Ми всі різні. Двох однакових людей немає. І немає двох однакових стосунків між Богом і людиною, між людиною і Богородицею. Тому навряд чи є якийсь універсальний спосіб зблизитися з Марією або один для всіх рецепт налагодити з Нею взаємини як зі своєю заступницею чи порадницею. Вважаю, що головне — молитися і звертатися до Неї, хто як вміє, хто як відчуває. Головне — почати. Бути щирим. Не знеохочуватися тим, що наша молитва недосконала, а продовжувати, попри труднощі з зосередженням, втому чи розчарування через відсутність плодів. Молитва — це інколи велике випробування, і часом людина молиться Розарій, мучиться, їй здається, що у неї «не виходить», а по факту така молитва може принести багато благодатей саме завдяки витривалості того, хто молився. Та я би сказав, що треба шукати свою «мову спілкування» з Марією. Маємо з чого обирати — маємо справді багато різних марійних богослужінь і молитов за Її заступництвом.
— І на завершення, для тих, хто все ще має багато запитань про Марію: де шукати відповіді принаймні на деякі з них?
— Десь понад рік тому сестри-гоноратки ( повна назва згромадження — Малі Сестри Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії) подали ідею створити на EWTN серію передач про Серце Марії. Я подумав, що непогано би було зробити цикл програм загалом про Богородицю. Так вийшло 12 відеороликів. Пізніше я написав для CREDO декілька тематичних статей у формі питань і відповідей. І так з усього цього народилася книжка «Запитання про Марію». Українською вона вийшла у Видавництві Святого Павла.
фінансово.
Щиро дякуємо!
