Греко-католицький календар
Навечір’я Різдва Христового.
Св. препмучц. Євгенії
Царські часи:
Апостол
Євр 1, 1-12
1 Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до [наших] батьків. 2 А цими останніми днями заговорив до нас через Сина, якого поставив спадкоємцем усього і через якого створив віки. 3 Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, – сів праворуч Величності на висотах. 4 Він настільки кращий за ангелів, наскільки преславніше від них Його Ім’я, яке Він успадкував.
5 Бо кому з ангелів і коли мовилося: Ти є Мій Син, Я нині породив Тебе? Або: Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина?
6 І коли знову вводить Первородного у світ, то каже: І хай поклоняться Йому всі Божі ангели!
7 А щодо ангелів каже: Ти робиш духів своїми ангелами, а палючий вогонь — своїми слугами.
8 А до Сина: Боже, Твій престол навіки-віків, і скіпетр Твого Царства — це скіпетр справедливості. 9 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією радості — більше, ніж друзів Твоїх.
10 І ще: Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук. 11 Вони загинуть, а Ти стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. 12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
Євангеліє
Мт 1, 18-25
18 А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого. 19 А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її. 20 Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому уві сні, кажучи: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого. 21 Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус, бо Він спасе свій народ від його гріхів».
22 Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка:
23 «Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і дадуть Йому ім’я — Емануїл»,
що означає: З нами Бог. 24 Прокинувшись від сну, Йосиф вчинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину; 25 і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина, і дав Йому ім’я Ісус.
Апостол
Гал 3, 23-29
23 А поки прийшла віра, ми були бережені Законом, замкнені до майбутнього відкриття віри. 24 Тому Закон був нашим вихователем до Христа, щоб нам оправдатися вірою. 25 Коли ж прийшла віра, то ми вже не під вихователем. 26 Адже через віру в Ісуса Христа ви всі — сини Божі. 27 Оскільки ви, які в Христа хрестилися, в Христа зодягнулися. 28 Немає юдея, ні грека; немає ані раба, ані вільного; немає чоловічого роду, ні жіночого, бо в Ісусі Христі ви всі — одно. 29 А якщо ви Христові, то ви є нащадками Авраама і, згідно з обітницею, — спадкоємці.
Євангеліє
Лк 2, 1-20
1 І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис уперше відбувся, як Сирією правив Кириній. 3 І йшли всі записатися, кожний до свого міста. 4 Пішов і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — 5 записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. 6 І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. 7 І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в постоялому дворі не було для них місця.
8 А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. 9 Аж ось Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. 10 Та ангел сказав їм: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: 11 для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, який є Христос Господь. 12 А ось вам знак: знайдете сповите Немовля, котре лежить у яслах». 13 І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
14 «Слава во вишніх Богу, а на землі — мир людям Його вподобання!»
15 І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!» 16 Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, котре лежало в яслах. 17 Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. 18 І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. 19 Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
20 А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
Апостол
Євр 1, 10 – 2, 3
10 Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук. 11 Вони загинуть, а Ти стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. 12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
13 Кому з ангелів і коли Він сказав: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг?
14 Хіба не всі вони є духами служіння, які посилаються на служіння задля тих, хто має успадкувати спасіння?
1 Ось чому ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоби часом не відпасти. 2 І якщо слово, сказане ангелами, було непохитним, і кожний переступ та непослух отримали справедливу відплату, 3 то як ми уникнемо її, коли знехтуємо таким великим спасінням? Воно мало початок у проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув.
Євангеліє
Мт 2, 1-12
1 Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, 2 запитуючи: «Де Цар юдейський, який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому». 3 Почувши це, цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим; 4 тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос. 5 Вони ж сказали йому: «У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
6 “І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, який пастиме народ Мій, Ізрáїля”».
7 Тоді Ірод, таємно прикликавши мудреців, вивідав у них про час, коли з’явилася зоря, 8 і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: «Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; коли ж знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому».
9 Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, йшла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя. 10 Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю. 11 І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його Матір’ю Марією. Впавши на коліна, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари — золото, ладан та миро. 12 Та, одержавши уві сні застереження не повертатися до Ірода, вони вирушили іншою дорогою до своєї країни.
Апостол
Євр 2, 11-18
11 Адже і Той, хто освячує, і ті, які освячуються, — всі від Одного. Через це Він не соромиться називати їх братами, 12 кажучи:
Сповіщу Твоє Ім’я Моїм братам, серед Церкви оспівуватиму Тебе.
13 І знову: Я буду надіятися на Нього!
І ще: Ось Я і діти, яких Мені дав Бог.
14 А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола, 15 і визволити тих, які через страх смерті все життя утримувалися в рабстві. 16 Адже не ангелів Він приймає, але приймає нащадків Авраама. 17 Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей. 18 Бо в чому сам постраждав, будучи випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування.
Євангеліє
Мт 2, 13-23
13 Коли вони відійшли, то Господній ангел з’явився уві сні Йосифові й сказав: «Вставай, візьми Дитя та Його Матір і втікай до Єгипту; будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод буде розшукувати Дитя, щоб убити Його».
14 Тож, вставши, він узяв уночі Дитя та Його Матір і вирушив до Єгипту. 15 І був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане Господом через пророка, який говорив:
«З Єгипту покликав Я Мого Сина».
16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці поглузували з нього, дуже розлютився і послав повбивати всіх дітей, які були у Вифлеємі та в усіх його околицях, — від двох років і менше, — за часом, про який вивідав у мудреців.17 Таким чином збулося сказане пророком Єремією, який говорив:
18 «У Рамі чути крик, ридання і велике голосіння: це Рахиль оплакує своїх дітей і не хоче втішитися, бо їх немає».
19 Коли помер Ірод, Господній ангел з’явився уві сні Йосифові в Єгипті 20 й промовив: «Вставай, бери Дитя та Його Матір і йди в землю Ізрáїльську, бо повмирали ті, хто шукав душі Дитяти». 21 І той, вставши, взяв Дитя і Його Матір та й прийшов до Ізрáїльської землі. 22 Та, почувши, що в Юдеї замість свого батька Ірода царює Архелай, побоявся туди йти. Отримавши уві сні застереження, він пішов у Галілейські околиці, 23 а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином.
Літургія св. Василія Великого з вечірнею:
Апостол
Євр 1, 1-12
1 Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до [наших] батьків. 2 А цими останніми днями заговорив до нас через Сина, якого поставив спадкоємцем усього і через якого створив віки. 3 Він, будучи сяйвом слави та образом Його сутності, утримуючи все словом своєї сили, здійснивши [Собою] очищення [наших] гріхів, – сів праворуч Величності на висотах. 4 Він настільки кращий за ангелів, наскільки преславніше від них Його Ім’я, яке Він успадкував.
5 Бо кому з ангелів і коли мовилося: Ти є Мій Син, Я нині породив Тебе? Або: Я буду Йому за Отця, а Він буде Мені за Сина?
6 І коли знову вводить Первородного у світ, то каже: І хай поклоняться Йому всі Божі ангели!
7 А щодо ангелів каже: Ти робиш духів своїми ангелами, а палючий вогонь — своїми слугами.
8 А до Сина: Боже, Твій престол навіки-віків, і скіпетр Твого Царства — це скіпетр справедливості. 9 Ти полюбив праведність і зненавидів беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Твій Бог олією радості — більше, ніж друзів Твоїх.
10 І ще: Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук. 11 Вони загинуть, а Ти стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. 12 Наче накидку, згорнеш їх, — і як одяг, вони будуть замінені. А Ти — Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
Євангеліє
Лк 2, 1-20
1 І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю. 2 Цей перепис уперше відбувся, як Сирією правив Кириній. 3 І йшли всі записатися, кожний до свого міста. 4 Пішов і Йосиф з Галілеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, — 5 записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. 6 І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити. 7 І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в постоялому дворі не було для них місця.
8 А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару. 9 Аж ось Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом. 10 Та ангел сказав їм: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: 11 для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, який є Христос Господь. 12 А ось вам знак: знайдете сповите Немовля, котре лежить у яслах». 13 І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
14 «Слава во вишніх Богу, а на землі — мир людям Його вподобання!»
15 І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: «Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!» 16 Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, котре лежало в яслах. 17 Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину. 18 І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами. 19 Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
20 А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.