Римо-католицький календар
VII неділя Звичайного періоду, рік Б
Перше читання
Іс 43, 18-19. 21-22. 24б-25
Читання з Книги пророка Ісаї.
Так говорить Господь: «Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! Ось Я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюдді — ріки. Народ той Я утворив для себе, він звіщатиме Мою хвалу. Але ти, Якове, не взивав до Мене; більш того, ти знудився Мною, Ізрáїлю. Але ви обтяжили Мене своїми гріхами, втомили Мене переступами своїми. Я, Я стираю твої провини заради Мене самого, гріхів твоїх не згадую вже більше».
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 41(40), 2-3, 4-5. 13-14 (П.: пор. 5б)
Боже, я грішний: зціли мою душу.
або: Зціли мою душу, Господи, бо я згрішив проти Тебе.
Блаженний той, хто на бідного зважає. *
Господь його визволить у день недолі.
Господь охоронятиме його, дасть йому життя, — †
він на землі буде блаженним. *
Ти не видаси його ворогам на поталу.
Господь підтримає його на ліжку хвороби. *
Всю постіль його Ти обернув під час його недуги.
Я сказав: «Господи, мене помилуй, *
зціли мою душу, бо я згрішив проти Тебе».
А мене підтримай через мою невинність, — *
Ти утвердиш мене перед собою навіки.
Благословенний Господь, Бог Ізрáїля, від віку і до віку. *
Нехай так буде, нехай так буде!
Друге читання
2 Кор 1, 18-22
Читання з Другого послання святого апостола Павла до корінтян.
Брати! Вірний Бог, бо наше слово до вас не було і «так», і «ні». Адже Божий Син, Ісус Христос, якого між вами проповідували ми: я, Силуан і Тимотей, не був «так» і «ні», але у Ньому було — «так»! Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!
Той, хто зміцнює нас з вами в Христі й хто помазав нас, — це Бог. Він дав нам печать і дарував завдаток Духа в наші серця.
Слово Боже.
Спів перед Євангелієм
Лк 4, 18
Алілуя, алілуя, алілуя.
Господь послав Мене благовістити убогим,
проповідувати визволення полоненим.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мк 2, 1-12
† Читання святого Євангелія від Марка.
Через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, і поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово.
І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, прокопавши отвір, опустили ложе, на якому лежав паралізований. Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: «Дитино, прощаються тобі гріхи!»
Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: «Чому Він так каже? Богохульствує! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?»
І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: «Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому “прощаються тобі гріхи”, чи сказати “встань, візьми своє ложе і ходи”? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі», — говорить паралізованому, — «кажу тобі: встань, візьми ложе своє та йди до свого дому!»
І той встав і, негайно взявши ложе, вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: «Такого ми ще ніколи не бачили!»
Слово Господнє.
Біблійні роздуми:
Найважливіша зустріч (о. Роман Лаба OSPPE)
фінансово.
Щиро дякуємо!
