Молитися – це не в садочку чітко й виразно віршика прочитати…
Багатьом видається, що як у них не виходить молитися зосереджено, ревно, з глибокими переживаннями, то така молитва нічого не варта, і взагалі краще її відкласти до іншого разу.
Не таке вже й важливе, що ти відчуваєш, коли молишся; важливо, щоб ти молився. Або інакше: перш ніж бути ревною, поглибленою, зосередженою – молитва має просто БУТИ. Інакше її ніякої не буде!
Ну добре; але чи багато коштуватиме така «механічна» молитва? – Так, багато. Підкреслю: така молитва, саме така, вимушена, розсіяна, вартує дуже й дуже багато. Бо коли ти молишся гаряче, захоплено, зосереджено, ти молишся не тільки заради Бога, а й заради себе: тобі добре, тобі цікаво, тебе захоплює – а молитва здатна захопити, як ніщо інше на землі! Але коли ти молишся через силу, як колоду тягнеш, з п’ятого на десяте, – то саме тоді ти молишся виключно з віри, а отже – виключно заради Бога, і Бог це цінує. Тому що саме така вбога молитва є тим, що ми Йому даємо: а що ми взагалі можемо дати Йому, крім свого убозтва? – Він же у відповідь дає нам усе решту. Також і зосередженість і натхнення в молитві.
І в жодному разі не можна вважати таку «примусову» молитву нещирою. Вона якраз найщиріша, оскільки ніяких інших мотивів, крім догодження Богові, виконання Його волі, у тебе в цьому разі немає.
«Так, Боже, я зараз геть не хочу молитися, я б набагато охочіше подивився телевізор або взагалі повалявся на дивані, але Ти хочеш, щоби я молився, і я готовий виконати Твою волю. А вже як там у мене вийде – залежить більше від тебе, ніж від мене».
Ти – як сіяч, твоє діло – кидати зерна, слова молитви. А вже піде там дощ чи ні, як сонце зійде, то не від тебе залежить. Але ж сіяти ти повинен, бо інакше звідки візьметься врожай?
– А якщо я не знаю, як молитися, не знаю жодних молитов?..
– Не біда! Адже християнська молитва – то не якась магічна практика, яка вимагає особливих умінь, навичок і формул. І ти не в дитсадочку на святі виступаєш, аби чітко й виразно віршика проказати. З Богом потрібно розмовляти так, як би ти говорив із татом, із другом, навіть із начальником, але таким, якого поважаєш і якому довіряєш. Молитва – то насамперед розмова. Кожен, хто вміє розмовляти, вміє і молитися.
Можна, звичайно, говорити за готовими зразками, найкращим з яких є молитва «Отче наш» – Христос сам навчив її своїх Апостолів. Із часом ти опануєш також інші – їх багато назбиралось у скарбниці Церкви, певно, цілого життя не вистачить, аби їх усіх змовити. Але це й не обов’язково. Найкраща молитва – це не молитва за зразком, але та, що вільно виливається з серця; втім, і для такої молитви зразок може бути помічним.
Тут спершу найголовніший фактор – час. «Якість» молитви від тебе не залежить, а от час, який ти присвятиш молитві, вже залежить від тебе самого. Так ось, молитва має займати не менше однієї години на добу – за кілька разів, звичайно. Ось перше завдання, яке ти маєш перед собою поставити: я повинен проводити на молитві принаймні годину на добу.
Чим цю годину заповнити? – Будь-якими доступними тобі молитвами. Візьми молитовник, читай звідти все підряд або те, що найбільше подобається. Читай псалми, читай літанії, опановуй Розарій. І так далі. Ну й не забувай окрім цього говорити «від себе», своїми словами.
А як бути з розпорошеністю, небажанням, неуважністю? – Не боятись і робити своє.
Однак не боятися їх – це одне, а миритися з ними – зовсім інше. Не молитися зі страху перед розпорошеністю і неуважністю це все одно як не ходити на кухню зі страху, що там таргани. Боятися тарганів не потрібно, але й миритися з ними не варто. Так само як не варто ганятися за кожним тарганом із молотком! Треба тихенько підсипати їм порошок. Не боротися з розпорошеннями «в рукопашну», а смиренно попросити у Бога зосередженості.
Справді, як і про все хороше, про це слід просити Того, в кого це є. Просити Бога про дар молитви. Так би мовити, «інвестувати» свою сьогоднішню жалюгідну, вбогу, короткотривалу молитву в те, щоб вона поглиблювалася й зростала. Приріст цієї інвестиції не порівняти з жодними земними капіталовкладеннями. Навіть самий час, присвячений молитві, окупається сторицею – кожен, хто починав достатньо довго молитися, з подивом переконувався: що більше він молиться, то більше часу в нього залишається на все інше!
Це чудо доступне кожному; доступне воно й тобі. Спробуй!
о. Анрі Мартен, terramariana
фінансово.
Щиро дякуємо!
