Минулого тижня до Івано-Франківська завітав неординарний лікар. Лікар, який говорить, що медицина має співпрацювати з церквою і діяти на засадах християнської етики. Професор, доктор медицини Антун Лісець із Хорватії є провідним спеціалістом всесвітнього руху «За життя». Антун Лісець читав лекції про діалог між церквою та медициною у пологовому будинку та медичному коледжі, розповідав студентам Прикарпатського національного університету про повагу до життя, здоров’я, дошлюбної чистоти, шлюбу і Божого дару плідності. Але пан Лісець не обмежується теорією – його особистою гордістю є життя кількох франківських підлітків. 16 років тому, під час першого візиту до нашого міста, він спілкувався з жінками, які стояли в черзі на аборт, і відмовив їх убивати своїх ще не народжених дітей.
– Пане Антуне, то чого не знають франківські лікарі?
Почнемо з того, що в Україні медицина хвора, бо людей, які хотіли стати медпрацівниками, виховували проти Божих заповідей. Фактично, їх виховували так, щоб вони працювали як проститутки, робили те, що хочуть інші. Більшість українських лікарів, на жаль, чинять так, як їх просять. Одна жінка заходить у кабінет і каже: «В мене загроза викидня, збережіть життя моєї дитини». І вони стараються, щоб дитину врятувати. Інша заходить і каже: «Я хочу зробити аборт» і вони допомагають їй вбити ненароджену дитину. То яка це людина, якщо вона робить будь-що, якщо платять? Ще язичник Гіппократ написав у клятві, яку всі лікарі складають, що треба поважати життя людини з моменту її зачаття.
Мета руху «За життя» – сказати людям правду, що не можна брати участь у гріху, треба поважати життя, здоров’я та сімейні цінності. Медицина не може самотужки вирішити всі проблеми, які стосуються здоров’я та життя, бо просто не існує ліків від усіх хвороб. До того ж, багато лікарів насправді працюють проти життя та здоров’я. Якщо вести спосіб життя згідно з Божими заповідями, не буде багатьох непотрібних хвороб.
– Яких гріхів медикам та їх пацієнтам треба уникати, щоб зберегти здоров’я та життя?
Гріхами є: контрацепція, стерилізація, аборти, штучне запліднення, розпуста, перелюб, порнографія, уникання чи відкладання шлюбу через невиправдані причини, аморальне виховання, при якому людську сексуальність намагаються відлучити від подружжя, зачаття і народження, евтаназія, участь у таких діагностичних процедурах, коли шукають хворих дітей з метою вбивства. Гріхом вважається також аморальна освіта, скажімо, обманювати людей, що існує гумовий засіб – презерватив, який врятує від усіх венеричних хвороб.
– Хіба ж презервативи не захищають від більшості венеричних інфекцій?
У 1991 році на конференції з представниками МОЗ ми вперше говорили, що неправильно підтримувати кампанію з пропаганди презерватива як захисного засобу від СНІДу. Я тоді мав враження, що говорив до стіни, бо в Україні проводилася така реклама презервативів, як у жодній іншій країні Європи. А результат? Україна стала найбільш інфікованою СНІДом країною Європи.
Чим більше рекламують презервативи, тим більше людей інфікуються. Дані досліджень, отримані з державних медичних закладів США, підтверджують, що такі захворювання, як СНІД, герпес геніальний, гепатит, сифіліс, хламідіоз, людський вірус папіломи (HPV), що спричинює рак матки, вагінальний трихомоніаз та багато інших, переносяться з презервативом так само, як і без нього. Це політика, бізнес, у якому задіяні великі гроші. Багато медиків навіть не знали, що вони обманюють. З іншого боку, використання презервативів суперечить християнській етиці.
– Які методи контрацепції не суперечать християнській етиці?
З моральної точки зору, вчинки і засоби, які суперечать зачаттю, є гріхом. У церковному шлюбі подружжя має право на сексуальну любов, але без засобів, які забороняють зачаття, в тому числі презервативів. Ця шлюбна любов має бути відкритою до нового життя, яке хоче дати Господь. Тому кожен статевий акт, який намірено позбавлений здатності продовження роду, є гріхом.
Церква дозволяє утримання – в ті дні циклу, коли жінка плідна, пара може відмовитись від сексуальних стосунків. Якщо є виправдані причини для уникнення зачаття, стриманість не вважається гріхом. Сьогодні плідні і неплідні періоди можна дуже просто і точно визначити навіть при неправильних чи нерегулярних циклах за допомогою методів Біллінгса та симптотермічного.
На жаль, українські жінки часто не знають, що більшість контрацептивів є вбивством, бо при їх використанні зачаття все-таки відбувається. Незважаючи на будь-який вид спіралі, зачаття відбувається в середньому 3-4 рази на рік, але спіраль не дозволяє дитині імплантуватися в матку, і дитина гине в перші дні життя. Під час прийняття всіх видів протизаплідних таблеток також нерідко відбувається овуляція і зачаття. Тоді дитина найчастіше вмирає від голоду, бо таблетки сушать залози і зменшують кількість їжі (глікогену) у слизовій оболонці матки.
Спіраль часто викликає запалення і нагноєння у матці, яйцеводах, черевній порожнині, кровотечі, болі, недокрів’я. А жінки, які приймають таблетки, частіше хворіють на рак грудей, шкіри і матки, схильні до інсультів та інфарктів, запалення вен з тромбами, що можуть викликати емболію.
– Забрати життя в будь-який спосіб – це гріх. А подарувати життя? Чому церква проти штучних запліднень?
У службових церковних документах написано, що дитина має право бути зачатою у гідності специфічного акту шлюбної любові. А всі штучні види запліднення – пробірки, інсемінації, клонування – передбачають зачаття без цього специфічного акту. Знаєте, що таке пробірка? Нам говорять, що лише 5% дітей, зачатих у пробірці, народжуються. Знайомий гінеколог, який потім покаявся, розповідав, що насправді криється за цією статистикою. Одного разу він взяв у однієї жінки 70 яйцеклітин. Всіх їх запліднили, але жодної дитини не народилося. Де ці діти? Деяких викинуть на смітник, деяких продадуть на міжнародному ринку. Я навіть у Хорватії читав про чоловіка, який вивозив з України у валізі живих заморожених дітей. Україна стала відомою на весь світ не лише тим, що продає живих заморожених дітей, але й мертвих, абортованих для косметичної індустрії.
– В Україні дуже високий відсоток розлучень, багато дітей народжуються до або поза шлюбом, невже вони є «гіршими» в очах Бога?
Якщо не було церковного шлюбу, то і розлучення не вважається розлученням. Те, що Господь благословить, – на ціле життя. Можна розлучитися формально, не жити разом, але шлюб залишається. Католицька церква не дозволяє ніяких церковних розлучень, але є церковний суд, який може встановити, що це не був взагалі шлюб, що пара обманювала одне одного і вони не хотіли жити у шлюбі. Тоді шлюб може визнатися неважним з самого початку. Зараз подружні пари дуже малою мірою усвідомлюють свої подружні обов’язки, не розуміють, з якою реальністю стикаються, і внаслідок цього не можуть прийняти ті виклики, які походять від цього зв’язку. Це є дуже поважна причина, щоб розірвати шлюб.
Звичайно, якщо людина зачалася без специфічного подружнього акту, до шлюбу, поза шлюбом, від зґвалтування чи штучним способом, вона має право на життя та на те, щоб її поважали. Дитина не винна в тому, як її зачали. Якщо вже Бог покликав до життя, то ніхто не може бути відкинутий. Бог любить кожну дитину.
фінансово.
Щиро дякуємо!
