«Люди ненавидять одне одного, тому що бояться одне одного; бояться, тому що нічого одне про одного не знають; не знають, тому що не спілкуються, а спілкуватися не можуть, бо розділені».
Мартін Лютер Кінг.
Два береги однієї ріки
Коли двох людей пов’язують подружні стосунки, вони обоє приносять у нову сім’ю своє особисте минуле, культуру, манеру спілкуватися. Два різні стилі життя, два життєві досвіди й дві долі сплітаються в одне ціле. Але якщо жоден із подружжя не володіє навичками спілкування та вмінням розуміти іншого, близькості між співподругами не виникне.
Пригадується старий анекдот, коли на прийом до психолога приходить чоловік зі своєю дружиною і жаліється:
– Лікарю, ось ця… ну як же її звати?.. коротше, ось ця скаржиться, що я їй вдома приділяю мало уваги.
Як показує реальність і стиль нашого життя, що подружжям, що їхнім дітям виявилося простіше й приємніше слухати телеведучого, аніж одне одного. Може, телевізор рятує людину від важкої ситуації? Спілкування очі в очі – справа тривожна, одразу спливають невирішені проблеми, образи, претензії… І в ім’я уникнення сварок краще сісти перед телевізором або взяти газету – так спокійніше.
Як показує суха статистика сучасних досліджень сім’ї, повноцінні та щасливі сім’ї у тих пар, які діляться одне з одним своїми почуттями. Проблемою сьогодення, яка невпинно зростає, є відчуження. Багато подружжів говорять «крізь» одне одного, а не одне з одним.
Але ж чоловік і жінка постійно розмовляють!
Так, але розмовляти не означає спілкуватися. Сімейна пара може занепасти під тягарем життєвих клопотів і занедбати спілкування одне з одним. Часто чоловік і жінка розмовляють виключно про поточні житейські проблеми. Звичайно, без цього не обійтися, але є інші життєво важливі теми, які потрібно обговорювати, щоби спілкування було повноцінним. Розмова є другим – після повідомлення – елементом спілкування. Більшість людей вважають розмову спілкуванням заради утвердження власної точки зору. Але спілкуватися означає по-справжньому ділитися собою з іншим. Спілкування – це основний спосіб, за допомогою якого ми більше дізнаємося один про одного. Проблеми у спілкуванні часто є причиною розпаду шлюбу і трагічного вирішення багатьох сімейних стосунків.
Якісне спілкування складається з двох частин: уміння говорити і вміння слухати. Чимало хто з нас – усе ще ніякі слухачі. Якщо ми не слухаємо того, що нам кажуть інші, то ми ніколи їх не зрозуміємо. Ми повинні вчитися слухати. Якщо діти підходять до нас із запитанням тієї миті, коли ми зайняті, все ж таки варто відкласти справи, поглянути дитині у вічі, уважно вислухати й відповісти. Якщо нам щось сказали, а ми не до кінця зрозуміли, – варто переламати свою гординю й перепитати. Без уміння слухати неможливе справжнє спілкування. З того факту, що ми наділені двома вухами і одним язиком, ірландці зробили мудрий висновок, що ми повинні слухати удвоє більше, аніж говорити.
«Хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говоріння» (Як 1,19b).
Фізіологія – ворог, який заважає сімейному спілкуванню
Перше – це те, що потреба жінок у спілкуванні у середньому в півтора рази перевищує аналогічну потребу чоловіків. Якщо жінці ще хочеться увечері поспілкуватися, то багатьом чоловікам спілкування упродовж робочого дня більш ніж достатньо, і чоловікові хочеться побути самому. Потреба у спілкуванні тісно пов’язана з показниками екстраверсії-інтроверсії.
Друга причина в тому, що чоловіки втомлюються більше за жінок, про це говорять і сучасні дослідження. Чоловічий організм, як виявилося, менш стійкий: вони хворіють більше, важче зносять хвороби, тривалість життя у тих коротша, ніж у жінок. Тому жінці не варто чіплятися з вимогою «поговори зі мною» і ображатися, коли він втупився в газету або телевізор. Відпочивши, чоловік буде більше схильний спілкуватися. Своєю чергою, чоловікові варто врахувати підвищену схильність жінки до спілкування і по змозі більше спілкуватися з дружиною.
Якісно спілкуватися у сім’ї – це: поступатися одне одному і рахуватися з інтересами опонента, рахуватися з настроєм та інтересами співподруга, керувати своєю поведінкою, цінувати одне одного й частіше хвалити, постійно проявляти увагу та повагу, якомога більше спілкуватися.
Спілкуватися – це «любити очима»
Сьогодні традиційне спілкування «обличчям в обличчя» переживає свій занепад! Сім’я має дедалі менше й менше можливостей «поглянути одне одному у вічі». Тут мається на увазі зоровий зв’язок, коли людині дивляться просто в очі. Більшість людей навіть не замислюється над тим, який важливий цей зв’язок. Яскравим прикладом може стати незаміжня дівчина, яка готується піти на вечірку. Одяг помітний, щоб підкреслив її сексуальність, на обличчі – ідеальний макіяж, приємний запах, граційна хода… Все для того, щоби привернути увагу і погляди інших людей.
Головна й найпоширеніша помилка чоловіків у тому, що після «цукерково-букетного» періоду вони перестають помічати цей ніжний блиск закоханих жіночих очей! Для жінки спілкування очима з коханим чоловіком немовби без слів каже: ти мені цікава, моя люба, я ставлюся до тебе з увагою і турботою.
Зоровий зв’язок необхідний і для задоволення емоційних потреб. Поглядом ми передаємо нашу любов (прив’язаність). Вельми доречно буде тут згадати цитату з Євангелія від св.Марка, де говориться: Ісус поглянув на нього і полюбив його…
Сьогодні телебачення (або інтернет) заповнюють весь вільний час людини. Подружжя більше, ніж інші люди, перестають спілкуватися одне з одним. Дедалі частіше вони збираються разом уже не для того, щоби поспілкуватися, побути одне з одним, а сідають біля екрану, аби разом… помовчати. Саме тут їхнє спілкування перетікає у відчуженість.
Аби культивувати щасливі подружні стосунки, особливо необхідний флірт. Якщо подружжя не фліртує одне з одним, їхні стосунки стають нудними та одноманітними. А нудьга розвалює не тільки шлюб, а й руйнує найважливішу умову для ефективної взаємодії людей – діалог.
Спілкуйтеся на здоров’я!
Віталій Булига, b17.ru
фінансово.
Щиро дякуємо!
