Хто мовчить — той молиться?
Для мирського розуму мовчання здається порожньою, лячною, марною тратою часу. Але тиша необхідна для життя у вірі. Сутність мовчання — це самоспустошення, покірність, сприйнятливість, відстороненість, прагнення, тиша, слухання, спілкування, увага. Слуга Божа Катерина де Г’юк Доерті так визначила мовчання: «Справді, мовчання іноді означає відсутність мови, але це завжди акт слухання. Проста відсутність шуму (позбавлена нашого слухання голосу Бога) — це не тиша. День, наповнений шумом і голосами, може бути днем тиші, якщо шуми стають для нас відлунням Божої присутності. Коли ми говоримо...