Байдужість — чи це хвороба нашого часу?
Допомагати, робити добро, діяти — нормальне прагнення нормальної людини. Однак у цьому прагненні легко зациклитися на чомусь складному або навіть неможливому — і втратити перспективу, що допомагає побачити ті потреби, які від нас, що називається, на відстані простягненої руки. Отож не схоже, що ми, як людство загалом, байдужіємо і перестаємо відгукуватися, — ми хіба що неефективно витрачаємо час та сили. Я не люблю говоріння, що ми живемо в часи тяжкі або виняткові. Це трохи відбирає труд і винятковість в усіх попередніх епох. Бо ж кожний час, кожна епоха були по‑своєму особливими і несли...