Вимогливий Бог
Роздуми над Першим читанням на понеділок ХХ Звичайного тижня Надійшло до мене таке слово Господнє: «Сину людський! Ось Я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз. Мовчки зітхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову тюрбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й хліба скорботи не їж». Уранці говорив я до людей, а ввечері померла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповідано. І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що значить для нас те, що ти робиш?» А я відповів їм: «До мене надійшло таке слово...