5 кроків перепрошення за Золотоустом
Інколи ми вирішуємо вибачитися, бо вже просто втомилися. Сварка затягнулася, ми почуваємося вичерпаними й усвідомлюємо, що єдиний вихід — це швидко сказати «вибач». З одного боку, це акт покори. Для нас важливо не те, щоб за будь-яку ціну залишити правду за собою і щоб «переможно» закінчити дискусію. Ми кажемо те, що «має бути» сказане, що друга сторона хоче почути, — і йдемо далі. Однак із другого боку, така поведінка може бути сприйнята як цинізм. Ми знаємо, що зовсім не повинні перепрошувати, але робимо це, сподіваючись, що перейдемо до приємніших справ. Здається мені, що є тонка межа...