Хто покликаний, той має радість

Цей світ не може існувати без духівника та священика. Священик – це посередник між небом та землею, між Богом та людьми. Адже Ісус сказав: «Кому відпустите гріхи – відпустяться, а кому затримаєте – затримаються». Усі ми приходимо визнавати свої гріхи перед Богом.

Роботу священика не порівняти з роботою мера, начальника адміністрації чи столяра. Хто покликаний, той має радість у «винограднику Господа», має нагоду працювати в ньому.

Я колись почув таку історію, яку і досі пам’ятаю:

«Їхали в потязі в одному купе двоє чоловіків: один — старший та заможний, а інший — молодий та невеликого статку. По дорозі потяг зупинився на одному пероні і через вікно вони побачили священика. Старший сказав: «Вже ХХ століття на вулиці, кому вони потрібні? Все розвивається, а ми ще у релігію граємось!» А молодий чоловік відповів: «Якби не священик і Десять заповідей, то мене ніщо б не втримало Вас обікрасти, вбити і тут залишити.» Старший чоловік задумався і нічого не сказав у відповідь.»

Пам’ятаю настоятеля своєї парафії о. Станіслава Щипту, в якому я бачив святого Йона Віаннея. Я спостерігав за ним: як він молиться, сповідає. Для мене о. Станіслав був живою «п’ятою Євангелією» і саме він допоміг мені зростати у вірі. Добрий приклад священика в парафії спонукає юнаків вступати до семінарії.

Навчання в семінарії триває 8 років, за цей час молода людина переосмислює багато чого у своєму житті. Буває, що з 15–ти кліриків священиками стають лише 3.

Священиків своєї дієцезії я заохочую більше часу проводити в сповідальниці, більше часу приділяти душпастирській роботі.

Ісус каже: «Не ви мене вибрали, але Я вас вибрав, щоб ви йшли і плід щедро приносили.»

Недаремно цей рік проголошений Роком Священства. Папа це відчуває і хоче показати, яка важлива роль священика, якого не приймають, у сучасному світі.

Священик важливий для людей не лише за життя, але й після смерті.

Мені якось розповідали, як на відкриття святині у Новгороді запросили архиєпископа Тадеуша Кондрусєвіча. Після богослужіння до нього підійшли люди і запитали: «Ваше Преосвященство, чи могли б Ви поїхати із нами на кладовище?». Він погодився. І там люди показали йому могилу: «Ось тут похований священик. Ми не знаємо як його звати і хто він такий, але 60 років підряд ми тут молимося.»

Ми повинні задумуватись, яку місію має священик і для чого він потрібен?

Я завжди вислуховую людей, які приходять до мене. Бо священик – це лікар, який лікує душу. Я і досі пам’ятаю один випадок із своєї душпастирської діяльності. Одного разу я приїхав в село, щоб посповідати та вділити Єлеопомазання перед смертю. Туди також приїхала швидка допомога. Лікар сказав до мене: «Отче, Ви йдіть першим, після Вас нам буде легше лікувати.»

_________________________________________________________

УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.