Кого Бог називає щасливим

Роздуми над  Словом Божим на середу ХХІІI звичайного тижня, рік І

Що звичайно люди бажають одне одному, виражаючи свою приязнь і прихильність до особи: здоров’я, всілякого благополуччя, щастя і радості, щоб не бракувало хліба і всіма були шановані і любимі, — все це уявлення людського щастя.

Коли читаємо проголошені Ісусом Христом блаженства, то зустрічаємось з чимось протилежним: блаженні (тобто, щасливі) не ті, які насичені, а навпаки — голодні, блаженні не ті, які все мають у достатку, а вбогі, блаженні не ті, що можуть тішитися, а ті, що плачуть, і не ті, яких всі люблять, дійсно щасливі, а ті, яких ненавидять через те, що вони вірують в Ісуса Христа. Передусім всі ці люди — вбогі, ті, які плачуть, ті, що їх переслідують, голодні — блаженні з огляду на майбутнє щастя у вічності, адже сам Ісус Христос говорить, бо «нагорода ваша велика на небі» (Лк 6, 23).

Треба, однак, зазначити, що Христос не говорить «будуть блаженними», а говорить це в теперішньому часі: ви — блаженні. Коли людина несправедливо страждає і її душа плаче від цієї несправедливості, коли людина щиро шкодує за свої гріхи (плаче її душа перед Господом), коли людина страждає через всілякі інші утиски, то саме в цей момент вона блаженна: її душа свята перед Господом. Підтверджує цю думку св. Апостол Павло: «Тепер я радію стражданнями за вас і доповняю на моїм тілі те, чого ще бракує скорботам Христовим для Його тіла, що ним є Церква» (Кол 1, 24). Св. Павло таким чином стверджує, що його страждання приймають участь в освячені Церкви і вони включені в справу відкуплення, яке здійснив Ісус Христос на хресті. Справді, Ісус приніс всі свої страждання в жертву Богу Отцю, щоб відкупити нас. Відкупити — це значить привести нас до вічного щастя, до з’єднання з Богом через очищення від гріхів — це і є стан блаженства. Жодні страждання не мають відкупительної сили чи сили наближення нас до Бога, якщо не будуть поєднанні зі стражданнями Ісуса Христа. Все наше життя, і також страждання, набирає надприродної вартості, якщо наше життя з’єднане з життям, стражданням, смертю і воскресінням Ісуса Христа через віру і через святі Тайни Церкви (див. Йн 6, 53-58).

Чи тепер, коли ми розуміємо, що страждання людей з’єднані зі стражданнями Ісуса Христа, можемо ми бути байдужими до страждання інших? Ні, навпаки. Свята Фаустина Ковальська говорить, що є дві речі, яким би заздрили людям ангели, якщо б могли заздрити — Святе Причастя і страждання. У цих словах є ключ до зрозуміння вартості страждання: через Причастя людина єднається зі своїм Господом і подібно до св. Причастя людина єднається з Ісусом Христом через свої страждання. Логіка така: якщо я зараз відкидаю страждання, то ні зараз, ні у вічності я не зможу з’єднатися з Господом. Здається, що саме про це говориться в наступних після блаженств словах про горе: «Горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху! Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні! Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати. Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки!» (Лк 6, 24-26).

Єдина можливість спастися для багатих, для тих, що ситі, що сміються, — брати участь у стражданні своїх вбогих братів, допомагаючи їм в їхній недолі (див. Мт 25, 31-46).