Блаженні тихі

Як же ми будемо здивовані, коли ввійдемо до Неба — ми побачимо там людей, яких ніколи на землі не помічали. Ми звертали на них увагу лише тоді, коли почувалися незручно біля них.

Ви ніколи не почуєте їх голосу, якщо треба добиватися про щось для себе чи для своєї родини, вони ніколи не розштовхували нікого своїми ліктями, проте їх боки всі у синяках від наших ліктів. Вони ніколи не займали значущих посад і перед ними ніколи не кланялись. Проте ми завжди вважали, що це нормально, що вони кланяються перед нами і нам за все дякують. Ми ніколи не думали, що вони гідні нашої любові, проте те, що вони нас люблять, вважали нормою.

Ми ніколи не знали про їхні потреби і не переймалися, про що вони плачуть довгими ночами, бо ми думали про своє.

Нам ніколи не спадало на думку, що в їхніх серцях може бути стільки прекрасних і гарних ідей, бо що ж може доброго прийти в голову, якщо ти не смакуєш смачну каву в модному кафе у центрі міста?

Вони, можливо, не одружилися і не вийшли заміж і не народили прекрасних діточок, і в них не було статків на те, аби купити квартиру, і не було доброї праці…

Ми не хотіли дивитися на них, бо їхня доля була для нас наче прокляття: все валиться з рук, ніде не влаштовані, все зле, нічого вони не можуть осягнути, самі невдачі. Та й вони ніколи нам про це не казали і нікому не жалілися. Тому ми і не завдавали собі великого труду, щоб їх помічати.

«То ж як вони опинилися в Небі?, — будемо здивовані ми, — і звідки вони взагалі взялись? Про них навіть Радіо Ватикану нічого ніколи не сказало, але ж я так уважно слухав. Чому вони в Небі — вони не канонізовані і їх тут таких тисячі?… І чому вони нами правлять, адже вони за земного життя такі були безпорадні?»

«Блаженні тихі, бо вони успадкують землю, — сказав Ісус.

А зараз воно просто так здійснилося, — промовив один з Ангелів, щоб я хоча би щось збагнув.

У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.