Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Я його не маю, мій чоловік теж, а тому за сучасними «модними» критеріями, ми — гомофоби.
Одного ранку, ввімкнувши телевізор, я почула про таке «щеплення». Розповідала про це лесбійка, яка народила дитину. Вона так хвалилася, що їхня родина ще більш нормальна за нормальну, оскільки їхня з партнеркою дитина має дві мами і тата, а значить — більше любові. Мене це дуже обурило! Я знаю, що я не толерантна до цих збочень, але тут не про це. Мене просто дратує, що більшість медіа представляють ситуацію так: нормальні родини не дають дітям достатньої любові, а от якщо вже лесбійки і геї мають маля, то воно нібито має всю повноту любові. Це не поодинокі історії на ТБ. Що ж це робиться…
Я розумію, якби зробили порівняння на основі досліджень, де краще дітям, і все підтвердити науково, то ще якось вималювалась би картинка. Але ж проблему представляють однобоко і всі плюси — гомосексуалістам. Я впевнена, що якби провести дослідження, хоча б на основі простих психомалюнків, то можна виявити неабиякий психоемоційний дискомфорт у дітей, що ростуть у гомосексуальних родинах. Мене дивує чому і психологи, і лікарі, і педагоги мовчать? Чому толерують те, що колись називали «збоченням»?
У мене підростає дитина і вже тепер думаю, як «защепити» її від всього цього. Так хочеться, щоб мій син виріс добрим чоловіком і батьком. І я розумію, що я не сховаю від нього всього, що діється у світі, але любити його можу. І бачу тільки один вихід, як вберегти його свідомість від всякого роду збочень — він має бачити якнайбільше поваги і любові в нашій сім’ї. Тоді ніщо не переконає його у протилежному.
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
