Евтаназія: від винятку — до норми?

У західних країнах евтаназія, яка колись вважалася винятковим випадком, дедалі частіше стає звичайною практикою.

Різке зростання кількості випадків асистованого самогубства — особливо в Нідерландах та Канаді — викликає серйозні етичні й соціальні питання.

Нідерланди: евтаназія як поширена практика

У Нідерландах, де евтаназія була легалізована 2002 року, спостерігається стабільне зростання кількості охочих скористатися цією процедурою. Минулого 2024 року до неї вдалися майже 10 тисяч людей (9958), що на 10% більше, ніж у попередньому році. Наразі 5,4% усіх смертей у Нідерландах пов’язані з евтаназією. Варто зазначити, що її дедалі частіше застосовують не лише до людей, які страждають від невиліковних фізичних хвороб, а й до тих, хто має психічні розлади. 2023 року 139 осіб із проблемами психічного здоров’я обрали евтаназію — а в 2010 році таких було всього двоє.

Професор психіатрії Даміан Деніс зазначає, що особливе занепокоєння викликає зростання кількості запитів на евтаназію серед молодих людей віком до 30 років. Хоча законодавство Нідерландів встановлює суворі вимоги щодо процесу ухвалення рішень про асистоване самогубство, реальність показує, що евтаназію більше не вважають крайнім заходом і вона дедалі більше стає прийнятною та соціально нормалізованою формою припинення життя.

Канада: рекордне зростання кількості випадків евтаназії

Ще більше непокоять дані з Канади. З моменту легалізації евтаназії у 2016 році кількість таких випадків зросла у тринадцять разів — із 1018 до 13241 у 2022 році. Варто зазначити, що середній час очікування на евтаназію становить лише 11 днів, і всього 3,5% запитів відхиляються. Канада також розширила критерії для евтаназії: тепер її можуть використовувати люди, які страждають на психічні захворювання, навіть якщо вони не є невиліковно хворими.

Згідно зі звітом незалежного аналітичного центру Cardus, зростання кількості випадків евтаназії в Канаді є найшвидшим у світі. Сайт Tribune chrétienne зазначає, що «тривіалізація евтаназії» є результатом втрати віри, занепаду християнських та етичних цінностей, а також поширеного морального релятивізму. Внаслідок такої зміни думок самовільне припинення життя більше не сприймається як виняткове рішення для крайніх випадків, а стає однією з загальнодоступних можливостей припинення життя.

Наразі евтаназія є четвертою провідною причиною смерті в Канаді, поступаючись лише онкології, серцево-судинним захворюванням та дорожньо-транспортним пригодам.

Що далі?

Швидке зростання кількості випадків евтаназії в Нідерландах і Канаді викликає запитання щодо майбутнього цієї практики в інших західних країнах. Чи стане вона загальноприйнятою формою позбавлення життя — а чи суспільства почнуть усвідомлювати ризики, пов’язані зі зловживанням цією практикою?

Щораз частіше чути голоси застереження про те, що легалізація евтаназії — хоча спершу була мотивована бажанням полегшити страждання — може призвести до ситуації, коли слабкі, літні або психічно хворі відчуватимуть тиск суспільства, щоби вдатися до неї. З огляду на цю реальність, постає запитання: чи замість того, щоб пропагувати евтаназію як «вибір гідної смерті», західні суспільства не повинні зосередитися на покращенні паліативної допомоги та підтримки для тих, хто страждає.

Одне можна сказати напевно: евтаназія, яка мала бути винятком, дедалі більше стає новою нормою, і її наслідки можуть сягати набагато далі, ніж ми зараз усвідомлюємо.

Евтаназія у вченні Католицької Церкви

Католицька Церква однозначно виступає проти евтаназії, вважаючи її морально неприйнятною формою позбавлення життя. Катехизм Католицької Церкви (2277) наголошує, що евтаназія є тяжким злочином проти гідності людської особи та П’ятої заповіді «Не вбивай».

Церква навчає, що людське життя має цінність незалежно від стану здоров’я людини чи ступеня страждань, і що відповіддю на біль та екзистенційні труднощі має бути супровід, турбота й розвиток паліативної допомоги, а не скорочення життя. В енцикліці Evangelium vitae папа св.Йоан Павло II наголосив, що евтаназія — це «фальшиве співчуття» та «серйозна загроза цивілізації життя».

Церква нагадує, що страждання можуть мати глибший сенс і цінність, а насправді гуманний підхід полягає в їх полегшенні, а не в усуненні самої людини, яка страждає.

Переклад CREDO за: Томаш Ровінський, Aleteia