Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Якби сьогодні пройшли вибори, якби Він вирішив очолити засновану Ним самим партію. Що би ми побачили у Його передвиборчій програмі? Маючи невеличкі фінансові ресурси, незначний політичний капітал, низькій інтелектуальний потенціал згуртованої ним команди, котра би не була здатна ефективно сформувати та окреслити стратегію передвиборчої кампанії…
Ще перед виборами усім було ясно, що Його партія не набере необхідного прохідного мінімуму і залишиться за бортом усіх політичних баталій… Це була би найгірша передвиборча програма за цілу історію людства, бо від початку було відомо, що за неї голосуватимуть лише божевільні. Які реформи та зміни обіцяв би нам Цей Кандидат?
– Кожному, хто подивиться на іншого громадянина (громадянку) з пожаданням я обіцяю відповідне до чинного законодавства покарання;
– гнів прирівнюється до смерті, а осквернення імені іншого громадянина розцінюватиметься як замах і каратиметься відповідно до чинного законодавства;
– суцільна заборона похоронів своїх близьких та родичів;
– кожен, хто намагатиметься вплинути на рішення урядовця, буде позбавлений громадянства.
Популярне видання оприлюднило фотографію, на котрій, як стверджується, відображений наш Кандидат, який у товаристві жінок легкої поведінки, був присутній на вечірці у працівника податкової. Ця фотографія з’явилася за декілька днів до виборів і тим самим зменшила кількість потенційних виборців, готових віддати свій голос за Нього.
Він ніколи не критикував окупантів, хоча Його країна мріяла про свободу та молила Бога, щоби той зіслав людину, готову очолити народне повстання та скинути ярмо…
Його опоненти сфабрикували кримінальну справу проти Нього, а підкупивши одного з його побратимів, їм вдалося заарештувати Його…
Окупаційні війська вбили його, а всі Його друзі втекли зі страху.
Він програв, якщо міряти це нашою, людською логікою…
Але Він переміг. Він не став президентом. Він став Царем, Царем нашого життя… І немає різниці, хто керуватиме у моїй країні – Віктор, Петро чи Дмитро… Одне я знаю точно – Мій Цар – Ісус!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
