Папа: справжня надія народжується в тиші й довірі

Не в галасі, «але в тиші очікування, сповненого любові», — саме там дозріває справжня надія.

Лев XIV нагадав, що Діва Марія вчить нас очікування, сповненого віри, а Велика Субота стає іконою моменту, коли Бог — навіть у гробі — «готує найбільший сюрприз». Бо що прийнято з любов’ю, те ніколи не гине, а воскресає.

Катехиза в середу 17 вересня 2025 року продовжила серію папських повчань про Ісуса — нашу Надію, повідомляє Vatican News.

Необхідність зупинитися, довіряючи

Святіший Отець зазначив, що під час Великої Суботи — дня великої тиші — звершується найглибша таємниця християнської віри, і тому ця тиша сповнена сенсу. «Син Божий лежить у гробі. Але така Його “відсутність” не є пусткою: це очікування, стримана повнота, обітниця, що бережеться в темряві», – сказав Папа Лев. Новий гріб, у який поклали тіло Ісуса, вказує не на кінець, а на новий початок, відзначив Святіший Отець.

Велика Субота також є днем відпочинку. «За єврейським законом, на сьомий день не можна було працювати, бо після шести днів творення Бог відпочивав (див. Бут 2,2), — нагадав Лев XIV. — Тепер і Син Божий, завершивши своє діло спасіння, відпочиває. Не тому що втомився, а тому що завершив свою працю. Не тому що здався, а тому що полюбив до кінця. Додавати більше нічого. Цей відпочинок є печаттю завершеного діла».

У цьому контексті Папа зауважив, що деколи людині важко зупинитись і відпочити, вона поспішає, щоби «щось довести, не відставати». Однак Євангеліє вчить нас, що вміння спинятися «є актом довіри, якого ми повинні навчитися».

«Велика Субота запрошує нас відкрити, що життя не завжди залежить від того, що ми робимо, але й від того, наскільки ми вміємо попрощатися з тим, що нам вдалося зробити», — сказав Наступник апостола Петра.

Господь не боїться скороминущості часу, адже Він є Богом очікування. «Так і наш “марний” час — час зупинок, порожнеч, безплідних моментів — може стати лоном воскресіння. Кожна прийнята тиша може бути передумовою нового Слова. Кожен завмерлий час може стати часом благодаті, якщо ми присвятимо його Богові», — зазначив Лев XIV.

Радість, яка походить із терпеливої віри

Святіший Отець вказав на приклад Ісуса, похованого у землі — Бога, який очікує та «довіряє, навіть коли все здається втраченим». «Так і ми, в цю суботу, що застигла у часі, вчімося, що не треба поспішати воскресати: спочатку треба затриматися, прийняти тишу, дозволити обмеженням обійняти нас, — заохотив Лев XIV. — Іноді ми шукаємо швидких відповідей, негайних рішень. Однак Бог діє у глибині, в повільному темпі довіри. Поховальна субота стає, таким чином, лоном, із якого може вилитися сила непереможного світла — пасхального світла».

Папа зауважив, що християнська надія народжується не в галасі, а «в тиші очікування, наповненого любов’ю», бо є результатом довірливої відданості, чого навчає нас Пречиста Діва Марія. «Якщо ми здатні зі вдячністю прийняти те, що відбулося, — то відкриємо, що Бог любить перетворювати реальність саме в малості й тиші, оновлюючи все своєю вірною любов’ю. Справжня радість походить від наповненого очікування, терпеливої віри, надії, що те, що прожите в любові, неодмінно відродиться до вічного життя», — підсумував Святіший Отець.