Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Роздуми до Слова Божого на суботу ІІІ тижня Великого Посту
В чому суттєва різниця між молитвами фарисея і митаря? Чому один, попри його праведні практики, пішов із храму невиправданий, натомість інший, попри своє грішне життя, отримав прощення і оправдання?
Фарисей, ставши, молився так у собі…Грецький текст каже, що фарисей неначе молився сам до себе. І як приглянемося до його молитви, то таки побачимо, що він і є в її центрі: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди. Гадаю, варто при цьому звернути увагу на наше молитовне життя: хто перебуває в його центрі?! Може бути, що я начебто звертаюся до Бога, але Він потрібний лише щоб я відчув себе задоволеним власною праведністю, власною побожністю.
Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди. – Фарисей черпав свою власну цінність із порівняння себе з іншими. Хоча Євангеліє виразно показує: інші люди радше скажуть, ким ти не є, ніж ким є: дякую Тобі, що я не такий.
" Твоє смирення прискорює кроки Бога!
А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! – Постава митаря смиренна, вона є очікуванням Божого втручання в його життя. У розділі Катехізису Католицької Церкви про молитву читаємо, що саме смирення є першою умовою молитви.
Те, що митар став здалеку, – важлива деталь. Саме з такої відстані Милосердний Батько помітив свого блудного сина (пор. Лк 15) і вибіг йому назустріч.
Твоє смирення прискорює кроки Бога!
